Мне нужен пример к теме: "чи є в сучасному житті люди з рабською психологією сформованною в радянські часи, і чому? " треба тільки приклад, з історії, з літератури або з життя(любий) це !

    раби - люди , які працюють для господаря , не маючи ніякого зиску для себе, і коли нема наглядача, то роблять все, щоб не працювати чи навіть зробити щось погане для господаря, якщо впевнені , що не будуть покарані.

    роки радянського союзу також змінили відношення до життя цілому поколінню. ще й зараз ми бачимо , як більшість людей працює лише під погрозою звільнення. поки начальник не бачить , вони п"ють каву , розмовляють , перекурюють. коли можливо вони дивляться на те, що може бути використане вдома , тобто, що можна вкрасти. 

  на предприємствах ще й досі розповсюдженне пиятство та крадіжки.

    розміри неналежного виконання своїх обов"язків вражають. навіть по новинам показують, як медичні робітники, вчителі працюють не на користь фірми, держави, майбутніх поколінь, а так , щоб лише залишили на роботі.

    але є і інша сторона цієї проблеми. коли начальник знущається з підлеглих, а вони все терплять і мовчать до останнього. 

    ще один приклад: ситуація на вулиці , де сміттять перехожі, порушуються правила безпеки на дорогах і т.п. 

  досить?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

був гарний, погожий день. маленький зайчик сидів під кущиком і дивився на свій старенький кожушок.

— ой горе мені, — плакав бідолашний, — сніг розстав, ніде заховатися, скрізь видно мій білий кожушок.

ласкаве сонечко побачило заплакане зайченя, витерло йому промінчиком слізки і пообіцяло . воно звернулося до весни. уважно вислухала вона сонечко і вирушила на пошуки зайчика. де проходила, там зеленіла трава, розквітали дерева, щебетали пташки. усе раділо весні-чарівниці.

нещасне зайченятко, яке сиділо під кущиком на купці сірого снігу, раптом із жахом побачило, як останній сніг розтанув, і навколо нього розцвіли проліски. тремтячий зайчик підвів голову і помітив дівчину незвичайної вроди. вона була одягнена в шати з прекрасних квітів. вітер грався її русявим волоссям, а пташки співали для неї найкращих пісень.

— ти хто? — зачаровано запитав зайчик.

— я — весна, — лагідно відповіла дівчина, — сонечко розповідало про твою біду. ось дивись. це тобі.

вона простягнула йому гарненький сірий кожушок.

— дякую тобі, весно! — закричав зайчик. — тепер ніхто не побачить мене серед кущів!

одягнувши нового кожушка, щасливий зайчик зник у лісі. а весна-чарівниця далі, даруючи всім радість і втіху.

Здраствуйте, я журналіст журнала " життя акторів " -добрий день, а я актор театру  . -дозвольте задати вам кілька питань? - звісно питайте. - довго ви училися на актора театру  ? чи вам учитися? - учився довго - майже п'ять років. спочатку учитися не хотілося, але колу розпочалась практика, я дуже зацікавився вибраною професією. - а хто вас подштовхнув учитися на актора  ? - мама, вона у мене акторка  . - як цікаво. а ніколи не хотіли змінити професію? - ні! я зрозумів, що мое покликання . - дякую вам за інформацію. - нема за що.