Тематична виписка до виступу на одну з тем: " становлення сучасної української літературної мови", " розвиток жанру байки в українській літературі", " роздуми лесі українки про роль поета і поезії в житті суспільства"

становлення сучасної української літературної мови

 

 

ми живемо в україні ,коли з кожною секундою зникає людина ,що спілкується і мислить літературною українською мовою.все більше у вжиток прохідних українців почали з*являтися діалекти ,русизми ,жаргони та суржик . звичайно ,що це не надає нашій мові краси

.літературна українська мова з*явилася з виданням "енеїди " абож "кобзаря " з того часу минуло багато років і українці почали забувати своє коріння

кожному українцю притаманна пом*якшена вимова приголосних звуків та інші орфоепічні можливості ,та часом кожен із нас забуває про це і з"вічливості " переходить на інші мови .

навіть на західній україні де стараються розмовляти виключно українськаю мовою є певні діалекти тажаргони ,які ми повинні виключати із свого мовлення ,адже ми прагнемо розмовляти літературно.

 

поняття літературної мови та мовної норми. мова – суспільне явище, що виникає, розвивається, живе й функціонує в суспільстві, оскільки є засобом спілкування людини. мова – це витвір історії суспільства. форма існування мови – мовлення, тобто різноманітне використання мови в усіх сферах громадського та особистого життя. українська національна мова існує у двох формах: а) у вищій формі. загальнонародної мови - сучасній українській літературній мові, б) у нижчій формі загальнонародної мови - її територіальних діалектах. мова, що має унормований словник, загальновживані граматичні форми, усталену вимову й правопис називається літературною. літературна мова – це вища форма вияву національної мови, відшліфована форма загальнонародної мови, якій властиві: багатофункціональність, унормованість, стандартність, уніфікованість, розвинена система стилів. вона обслуговує всі сфери діяльності суспільства (матеріально-виробничу, державну, культуру, радіо і телебачення, пресу, освіту, науку, художню літературу, побут людей); є засобом вираження національної культури, національної самосвідомості українців. найголовніша ознака літературної мови – це її унормованість, властиві їй норми. сучасна українська літературна мова - оброблена унормована форма української національної мови від часів і. п. котляревського, т. г. шевченка і до наших днів. сформувалася вона на основі середньонаддніпрянських говорів, але до її складу ввійшли й інші наріччя. сучасна українська літературна мова обслуговує складні потреби суспільства, усі сфери його діяльності, нею користуються державні й громадські установи під час ділового спілкування, освіта, наука, засоби масової інформації і т.д. виконуючи такі важливі суспільні функціїї, національна літературна мова відзначається нормами, що є обов'язковими для всіх її членів. українська літературна мова йде разом з поступом суспільства., вона розвивається й збагачується. усталення, шліфування завжди її, свідченням цьому є роки видання "українського правопису" -1946., 1960,1990,1993. мовна норма - сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, які закріпляються у процесі суспільної комунікації. існують такі типи норм : * орфоепічні ( вимова звуків і звукосполучень); * графічні (передача звуків на письмі); * орфографічні ( написання слів); * лексичні (слововживання); * морфологічні (правильне вживання морфем).* синтаксичніі (усталені зразки побудови словосполучень, речень); * стилі стичні ( відбір мовних елементів відповідно до умов спілкування); * пунктуаційні ( вживання розділових знаків). мовні норми історично й сощально зумовлені, стабільні, систематизовані. з мовними нормами можна ознайомитись у правописі, довідниках, словниках, підручниках і посібниках з української мови. сучасна українська літературна мова існує у писемній та усній формах. вони однаково важливі для суспільства, обом їм властиві мовні норми. однак за своїм функціонуванням кожна з них має; свої специфічні особливості. усна форма літературної мови обслуговує поточні потреби спілкування в суспільстві між людьми, безпосередньо пов'язаними між собою. це мова ділового спілкування науки, освіти, засобів масової інформації. кількість учасників усного спілкування обмежена розумінню усної мови сприяють: інтонація, тембр і сила голосу, дикція, паузи, міміка, жести та умови, у яких відбувається розмова. усне мовлення - це діалог. в усному мовленні переважно використовуються прості реченця, тому що при безпосередньому спілкуванні висловлена думка часто стає зрозумілою з півслова або з одного натяку, усна мова обслуговує побутові й виробничі процеси суспільства, то в ній переважає лексика побутового та виробничого характеру, можливе вживання розмовних слів, які перебувають на межі з діалектною лексикою.

Всоняшника були руки і ноги, було тіло шорстке і зелене. він бігав наввипередки з вітром, він вилазив на грушу і рвав у пазуху гнилиці. і купався коло млина, і лежав у піску, і стріляв горобців з рогатки. він стрибав на одній нозі, щоб вилити з вуха воду, і раптом побачив сонце, красиве засмагле сонце в золотих переливах кучерів, у червоній сорочці навипуск, що їхало на велосипеді, обминаючи хмари у небі… і застиг він на роки і на століття в золотому німому захопленні: — дайте покататися, дядьку! а ні, то візміть хоч на раму. дядьку, хіба вам шкода? ! поезіє, сонце моє оранжеве! щомиті якийсь хлопчисько відкриває тебе для себе, щоб стати навіки соняшником

Всі ми дуже любимо відпочинок. особливо після наполегливої праці! найбільше я люблю відпочивати на природі в кругу моєї дружньої сім*ї. якось ми з батьками вирішили виїхати в ліс. так і зробили!   повітря лісу просто зачаровує,воно таке свіже з легким запахом сосни. а які ж там дерева? та вони там просто чудові!   однією із причин,чому я люблю відпочинок в лісі - це легенький вітерець,що ніжно-ніжно лоскоче моє обличчя! в лісі ми з батьками знайшли малесенького їжачка - це запам*яталося мені найбільше! бережіть ліси і природу,бо вона в змозі подарувати нам хвилини ( а то й години) радості!