Твир про ! №№№№№№№№№№№№№№№№№№№№№№№№

тануть сніги, біжать струмки, пробивається перша травичка… це настала  весна - найпрекрасніша пора року. весна приносить із собою запашне , свіже повітря. бруньки на деревах перетворюються на зелені листочки, які виблискують на сонечку. білими хмарками цвіту вкриваються абрикоси, вишні, яблуні. зацвітає бузок, наповнюючи весняні вечори п’янким ароматом. я дуже люблю весну!

собаки- це велика радість для кожного.це милі створіння.

    коли ти приходиш   додому тебе з радістю зустрічає твії вірний друг-собака. багато   зустрічається випадків,коли собаки рятують життя людині: рятують   із вогню,витягують з води

  вони бувають різні по породі та по характеру .  можуть бути вредними,або лагідними та ніжними.

      вигулювати собаку потрібно не менше двох разів в день. водити до ветеринара   треба не менше,чим один раз у чотири місяці.   вчити   треба змалку і кожного дня,так вона краще запам’ятовує.

  собака-кращий друг людини,вона завжди тебе буде любити,та ніколи не зрадить. якщо вам самотньо,заведіть собі собаку.

                                            справжні друзі

    що це за гамір надворі? невже знову пташки бавляться в пухнастому сніжку? так, і дійсно, маленькі та прудкі вони літають навипередки з вітром та сніговієм, над садком у пошуках поживи.

    у   дворі    нашого будинку росте горобина. давно вона росте, гордлива ті іноді журлива   красуня, з солодким червоним намистом. кожної зими сніжок ніжно додає до її намиста, срібний свій оксамит. я  навіть не пам"ятаю коли її там  ще не було. стара вона та розлога. ніби царівна усьго саду. останнім часом до неї часто прилітають маленькі друзі - птахи. щось щебечуть, звеселяють її, розказують про свої

    ось і сьогодні стою я біля горобини і чую, як птахи розмовляють зі стареньким  деревом.

- люба горобино, як ми вдячні тобі, що в золоті осені ти не забула про нас і приберегла   свої ягідки, наше улюблене ласування.

-так , так -защебетали інші пташеки і стали весело стрибати по її старих гілках, струшуючи маленькі сніжинки.

-ні, це не ви мені дякувати повинні, а я вам - ніжним голосочком відповіла садова царівна. -якби не ви, мої маленькі, весною гусінь поїла б мої ніжні листочки, пахучий цвіт би осипався і не було б ягідок. так я й стояла б в зажурі весь час.

-та ми ж друзі! і завжди будемо   один -одному! ти для нас, як матінка- годувальниця, ми ніколи не забудемо твоєї щедросі - весело зачиркали пташеки. - тепер жодного дня більше не буде, коли б ти журилася. завжди прилітатимемо ми, твої помічники й розрадники.