Написать сочинение на тему день рождение бабушки! на завтра! , ! на украинском языке!

  цього року   моя бабуся святкувала ювілей- їй виповнилося сімдесят років. усією родиною ми готувалися до свята. найбільше нам хотілося привітати бабусю не так   подарунками, як нашою увагою, зробити для неї щось, що посправжньому їй сподобається.

  над головним подарунком ми думали дуже довго, бо всі прагнули зробити щось незвичайне. колись бабушка служила на флоті. вона багато розповідала про ці часи - вони дуже глибоко запали в душу. і про службу, і про радощі, про кумедні випадки. скільки разів вона розповідала нам про своїх друзів - людей, які розділили і найкраще, і найважче, що було в ті роки. я просто обожнюю, коли бабуся розповідає про флот, а її товариші викликають у мене захоплення й повагу. і от   мій батько запропонував прекрасну ідею і взявся за підготовку подарунка, який мав стати сюрпризом для нашої бабусі.   батько зателефонував двом найближчим бабусеним друзям і вмовим їх приїхати!   уся родина взялася до приготувань. 

    і ось свято настало! мені бракує слів передати, як зраділа бабуся, побачивши гостей, тим більше мені бракує слів передати   ту радість, яка охопила всіх нас.   свято насправді вдалося! скільки спогадів, скільки історій лунало   за святковим столом. я слухала, відкривши рота. я ніколи й не думала, що таке буває насправді.   неймовірно мужні, сильні люди, відповідальні й готові прийти на . і багато смішного, кумедного, але й багато тяжкого. і все це посеред морської стихії, часом невиблаганної, яка водночас просто чарує своєю величчю і красою.

  усе що я почула і побачила цього дня, багато чого мене навчило, спонукало замислитись над власними на світ. "а чи змогла би я? я що би я зробила? "   такі питання постійно поставали переді мною. найголовніше ж, я відчула, наскільки прекрасно подарувати близькій людині свято. і щастя насправді не в матеріальному, а в людському спілкування, у дружбі, у піклування близьких людей.

p/s мож замість флота, написати щось і 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

12 травня у моєї бабусі був день народження, мені він дуже сподобався! ми з родиною прийшли на день на родження до неї додому. коли ми тільки прийшл, ми одразу подарували подарунок та сіли їсти. це був чудовий день! ми почали їсти та батьки почали розмовляти про життя, та меня стало нудно. я сказала бабусі що я піде по малюю, вона сказала добре. я вирішила зробити їй подарунок та на малювати малюнок на день народження. ось я його нарешті домалювала, малюнок   я подарувала бабусі, він їй дуже сподобався. я сіла за стол і почала з ними розмовляти, ми розмовляли і меня було цікаво. потім бабуся зробила усім чай з тортом, і ми всі ращом стали їсти. коли ми до їли я співала та танцювала бабусі. ось так пройшов бабусин день народження, мені він дуже сподобався!  

У нас у дворі стоїть криниця.

Вона старенька, але не дивлячись на це, вона дуже глибока. Вода в ній завжди прозора і прохолодна.

Саме тому мені не дозволяють одразу пити воду з криниці. Я дуже рад/а, що у моєму дворі є така криниця.

Варіант Б

Мамині очі

У моєї мами найгарніші очі на світі. Вони схожі на польові квіти - волошки. Мамин погляд лагідний, теплий, щирий. Він завжди світиться любов'ю до мене і всієї родини. Від матусиного погляду стає затишно на душі. Але інколи, коли я не слухаюсь, очі мами стають сумними. Міняється навіть їх колір - з волошкових вони стають сірими. І тоді мені хочеться виправитися, щоб мамин погляд став знову веселим.

Объяснение:

надеюсь

Цього літа ми з батьками їздили до Києво-Печерської лаври. Я там був уперше, і де місце мене вразило.

Коли тільки наближаєшся до лаври, бачиш велику кількість віруючих людей. Наприклад, нам зустрівся цілий натовп жінок у хустинках (бо в церкву та святі місця їм слід ходити з покритою головою). Нам, чоловікам, можна ходити по лаврі у будь-якому вигляді, а жінкам — тільки в хустинках та спідницях. Я запитав батьків, чому саме так, але вони цього не знали.

Лавра — немов невеличке окреме містечко в Києві. Тут є кілька різних за величиною храмів, дзвіниця, музеї, алеї та парк, де можна прогулюватися, готель для туристів, їдальня та будинки, у яких мешкають монахи. Тут навіть є кілька крамниць, де можна купити не тільки церковні речі, але й випити напоїв та відвідати солодощів, які готували монахи. Ми скуштували чаю та пряників — вони виявилися надзвичайно смачними.

Є тут і типові мешканці — монахи та священики, яких дуже-дуже багато. Усі вони вдягнуті у довге чорне вбрання, ряси. Всі чоловіки-священики мають бороди.

Найдивніше місце у лаврі — печери зі святими мощами. Є печери з назвою Ближні: глибокі та з довгим шляхом, а є печери Дальні — з коротким шляхом. У печерах темно та мало свіжого повітря. Всі ходять туди зі свічками, якими освітлюють свій шлях. Прохід по печерах вузький та тісний — там навіть двом людям неможливо розійтися.