багато людей ми зустрiчаэмо на своэму шляху.але ж тiльки тi якi йдуть в ногу з нами знають про нашi бiди,тривоги та нещастя.коли в тебе все гарно,для тебе всi товарищи друзi,але коли настане лихо-справжнiй друг тодi пiзнаэться.коли в тебе якась тривога на серцi,коли вмираэ близька людина-тiльки тодi ти вiдзнаэш справжнього друга.друг-це та людина,яка тобi перейти всi перешкоди та здолати усi негаразди.справжнiй друг завжди пiдтримаэ тебе.тому вiн i пiзнаэться в бiдi.коли приходить туга i нахлинають чорнi хмари тодi i вiдзнаэться справжнiй друг!
печаль, чи ще яка напруга, думками в самоті не майся, йди за порадою до друга. хвались чим… в дурості покайся… тебе він зможе зрозуміти – ти ні на мить не сумнівайся. удвох і сльози легше лити, чи посміятись разом вволю, щоб біль душі кудись подіти. бо ж вистачає того болю і в твого друга дорогого. він, щирий, має схожу долю. тож не журись, не бійсь нічого! сум наодинці не здолаєш? до друга йди, як маєш змогу.
навесні ліс оживає після довгої зими. ще недавно він був похмурим, а дерева стояли голі.а тепер ліс осяяло весняне сонечко. тугі бруньки набухли на деревах за кілька днів. вони розкрилися у ніжне зелене листя. весняний ліс знову шумить від вітру.
відразу після закінчення зими, на ще мокрій та холодній землі з'являються перші проліски. це маленькі, ніжні та тендітні квіти, але які ж вони сильні та витривалі! проліски не бояться пробиватися крізь залишки снігу, назустріч сонцю. вони не бояться також весняних приморозків.
скоро землю знову прикрасить шовковий килим з м'якої трави. а на сонячних лісових галявинах виростуть справжні розсипи різнокольорових квітів. це яскраво-жовті примули, лілові крокуси, голубі дзвіночки, червоні дикі тюльпани. а слідом за ними білим або рожевим кольором зацвітуть деякі лісові дерева та кущі. наприклад, дикі яблуні, вишні та груші, глід та бузина.
навесні ліс сповнений заливистих та дзвінких пташиних голосів. лісові птахи шукають собі пару, в'ють затишні гніздечка. весна - це час весіль для лісових мешканців. навіть змії, і ті святкують свої зміїні весілля. навесні змії дуже злі та не полюбляють, коли їм заважають. у цей час потрібно ходити лісовими стежками обережно, щоб ненароком не наступити на змію, яка гріється де-небудь на сонечку.
весняний ліс ошатний та світлий. прогулянка ним – це справжнє задоволення. mangel11 1 - ти можеш зробити цю доповідь коротше. вибери собі основне)
1. небо високе-високе, синє та холодне.
2. сірим серпанком заслані поля.
3. ти моя радість, ти моє щастя.
4. ця дівчина не просто так маруся.
5. серце не камінь.
6. найчистіша душа незрадлива.
7. прекрасен світ вночі.
8. я від неба, від зірок.
9. промені як вії сонечних очей
10. сірим серпанком заслані поля.
1, 2, 10 - тире не ставимо, якщо іменна частина складеного присудка виражена прикметником, дієприкметником, прикметниковим займенником, порядковим чмслівником.
3 - тире не ставимо, якщо підмет виражений займенником
4 - тире не ставимо, якщо підмет виражений словами це, то (ставимо тире якщо це слово наголошене)
5 - не ставимо, якщо перед присудком, вираженим іменником, стоїть частка не
6, 7 - якщо присудок стоїть перед підметом
8 - якщо присудок виражений іменником чи займенником у непрямих відмінках
9 - якщо перед присудком, що має порівняльне значення, стоять як, мов, ніби, наче
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Твір - мініатюра як прийде туга - пізнаєш друга , буду !
багато людей ми зустрiчаэмо на своэму шляху.але ж тiльки тi якi йдуть в ногу з нами знають про нашi бiди,тривоги та нещастя.коли в тебе все гарно,для тебе всi товарищи друзi,але коли настане лихо-справжнiй друг тодi пiзнаэться.коли в тебе якась тривога на серцi,коли вмираэ близька людина-тiльки тодi ти вiдзнаэш справжнього друга.друг-це та людина,яка тобi перейти всi перешкоди та здолати усi негаразди.справжнiй друг завжди пiдтримаэ тебе.тому вiн i пiзнаэться в бiдi.коли приходить туга i нахлинають чорнi хмари тодi i вiдзнаэться справжнiй друг!
печаль, чи ще яка напруга, думками в самоті не майся, йди за порадою до друга. хвались чим… в дурості покайся… тебе він зможе зрозуміти – ти ні на мить не сумнівайся. удвох і сльози легше лити, чи посміятись разом вволю, щоб біль душі кудись подіти. бо ж вистачає того болю і в твого друга дорогого. він, щирий, має схожу долю. тож не журись, не бійсь нічого! сум наодинці не здолаєш? до друга йди, як маєш змогу.