Складіть діалог як я ходив(ла) у зоопарк з вигуками

-привіт!

-здоров!

-я була учора в зоопарку! там було дуже цікаво!

-і кого ти там бачила?

-слонів,мавпочок,тигрів,левів,птахів і і ще багато цікавого!

-я так вважаю тобі ?

-авжеж!

- я вчора ходила в зоопарк!

- ой, це так чудово, а що ти там бачила?

- ах, багато цікавого!  

- а точніше?

- ну відразу не згадати. багато вражень. а, слонів зебр лише вів тигрів ведмедів 

- оц, як захоплююче!

Осіння пора! як заворожує вона своєю красою. але найбільш чаруючим і гарним постає перед нами осінній ліс.  чудово, неначе в казці! все навколо виблискує під яскравими промінчиками лагідного сонечка. вже не почуєш веселих пісень дзвінкоголосих пташок. з дерев повільно опадає останнє листя, наче пофарбоване чарівним пензлем у жовтогарячий колір. воно замріяно кружляє у повільному таночку, поки тихо долетить до землі. приємно йти доріжкою, коли під ногами лагідно шарудить різнобарвний килим осені. а вітерець, пустотливо граючись, розносить по всьому лісу приємні пахощі достиглих ягід. поважно хитають маленькі ялинки та високі сосни своїми вічнозеленими верхівками, ніби мирно розмовляючи між собою. тільки свіжий подих вітру інколи порушує цю розмову. аж ось у густих вітках блискавично промайнула і миттєво сховалась руденька білочка — весела сусідка всіх дерев і невпинна трудівниця.  де-не-де з-під опалого листя маленькі боровички, лисички, підберезовики.  а високо в блакитному небі безперестанку пливуть темно-сині хмаринки, нагадуючи своїми обрисами різних казкових персонажів. розсікаючи небесну блакить, повагом летять і зажурливо курличуть журавлі.    як хороше, як гарно навкруги! і тобі, осінь,за цю красу!

Іквітень з травнем відразу зрозуміли,що з березнем щось не так і вирішили своєму брату..спочатку вони дули на нього теплим вітерцем,але у завірюхи був холодніший вітерець  і березень   знову   біг до завірюхи,бо так   цікавіше.коли березень вертався с прогулянки злий і насуплений і було зрозуміло,що він знову грався з завірюхою,вони брали і сильно-сильно обіймали його.але їхнього тепла   було недостатньо щоб зігріти його серце і вмовити більше не водитися с завірюхою.і тоді вони вирішили серйозно поговорити с сонцем.пішли вони до нього в гості і кажуть : сонечко нам будь-ласка,без тебе ми не впораємося. сонечко їм і каже : єдине що я можу це дуже сильно зігріти цю завірюху гарячими промінчиками,щоб вона побігла і більше ніколи не приходила.так і зробили,сонечко перемогло завірюху своїм теплом і тепер березень дружив тільки зним