Утворіть прикметники від ічних назв: золотоноша, париж, цюрих, гамбург, кагарлик

правильно так: золотоніський, паризький, цюріхський, гамбурзький, кагарлицький

що ж примушує людину зробити подвиг? я вважаю, що ніщо не може примусити людину здійснювати подвиг. це внутрішній порив душі — врятувати іншу людину: дитину, старого, жінку. у момент серйозної небезпеки навряд чи є час міркувати довго. у долі секунди, які у людини єна роздум, спрацьовує підсвідомість. а підсвідомість — це спресований досвід попередніх поколінь, виховання, моральні принципи, за якими живе людина, власний життєвий досвід. спрямованість душі не на себе, а на інших, мені здається, і грає вирішальну роль в здатності людини зробити подвиг. моя мама вважає, що подвиг — це, коли людина, жертвуючи своїм життям, рятує інших. а тато думає, що подвиг — це коли відчуття любові до батьківщини, сім'ї і просто дорогих людей, заглушає в тобі відчуття страху, болі і думки про смерть і штовхає тебе на сміливі вчинки, при цьому не замислюючись про наслідки, які можуть трапитися з тобою!

Лісова дивина. твір-опис прогулятися по лісу - це завжди приємно і цікаво. у лісі можна побачити чимало гарного та незвичного. іноді у лісі можна натрапити на справжню дивину - як ту, що я побачив минулої осені, коли ми з татом ходили у ліс по гриби. ми вийшли на простору галявину, у центрі якої росла стара береза дуже дивної форми. здалека казалося, що у її стовбурі є великий отвір, у який легко може пройти людина - такі собі ворота у березі.  ми підійшли ближче, придивилися - і зрозуміли, що насправді це дві берези, які начебто сплетені одна з одною на висоті людського зросту. це виглядало предивно, але красиво. ми з татом здогадалися, чому так сталося. цілком ймовірно, що, коли ці березкі були ще тоненькими молоденькими деревцями, хтось жартома сплів їхні верхівки разом. так берізки і виросли, з'єднані одна з одною, і перетворилися на справжню лісову дивину.