Пройшов теплий літній дощ.на стеблах трави вигравили всіма барвами веселки крапельки роси.навколо співали птахи.різні квіти тягнулися до сонця.тут росли кульбабки, чарівні ромашки.по прямому стеблу вишикувалися сонечка: маля, мама й тато.вони разом гукали: -ж-ж- ж-ж- справді було жарко літати з квітку.дружна сімейка відпочивала.

спекотний день лі

Однорідні члени речення — це такі члени речення, які виконують однакову синтаксичну функцію, відносяться до одного й того самого члена речення і поєднуються між собою сурядним зв’язком. Однорідні члени речення рівноправні і не залежать одне від одного. Вони називають поняття, близькі за своєю сутністю.

Наприклад, правильно сказано:

а) Тут були і авіатори, і танкісти, і артилеристи. (О. Гончар.) Але до цього переліку не можна додати “й офіцери”, бо це поняття іншого плану, ніж попередні назви;

б) Люблять жінки свою ланкову за слово тверде, за веселу вдачу й надійну дружбу.(А. Шиян.) Проте було б неправильно це речення оформити так: “за слово тверде, за веселу вдачу і що вона надійна подруга” — бо член речення і підрядне речення не можуть бути рівноправні;

Якщо в реченні є два або більше підметів, присудків чи однакових додатків, то вони однорідні.

1. Ми віддамо Вітчизні всі пориви, і дум політ, і силу наших рук. (В. Сосюра.)

2. В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля.

3. В яру колись гайдамаки табором стояли, лагодили самопали, ратища стругали.

4. Наша дума, наша пісня не вмре, не загине. (З тв. Т. Шевченка.)

Ревіння дніпровських поро­гів. І тупіт копит, що відлунює аж у високих небесах. І плач дітей, жінок, і ревіння худоби. Вершники в острішкуватих шапках, на ни­зеньких прудких конях женуть натовп людей і череди корів. І рап­том ніби з самого неба падає на степ могутній, мов грім, свист, аж трави обізвалися шелестом і сполохано побігли в усі боки.

Розгублено озирнулися татари... Хто посмів їх переслідувати? Пізніше татари спізнають, що то оселедці - неодмінна ознака особ­ливого стану людей, званих українськими козаками.

Отже, і не литвини, і не поляки. Козаки. Гостро зблиснули їхні шаблі, почалася січа. Кидають здобич і в безладді втікають ордин­ці. Татарські бранці ніяк не можуть повірити, що їх врятовано.

(114 слів) (За М. Слабошпицьким

Объяснение:

Вы имели ввиду ,что надо просто написать диктант?