Чому щавель пишеться з малої літери!

потому что это не имя собственное

 

у кожного народу є свої традиції. їх історія сягає в глибину віків, поєднує в собі уявлення про світ, ставлення до релігії, ознаки побуту.

в останні роки ми часто звертаємося до традицій, бо усвідомлюємо себе частиною великого народу з багатющими надбаннями культури. той, хто не знає своєї культури і цурається своєї мови, не може з пошаною ставитись і до культури інших народів.

усвідомлення своєї причетності до великого народу — є усвідомленням себе самого, усвідомленням своєї значимості в світі.

моє перше ознайомлення з народними традиціями відбулося давно, коли я був ще дуже малим.

було мені років п’ять-шість, коли я сам свідомо поніс вечерю до свого хрещеного. тепер я знаю, що було це на святвечір перед різдвом. надворі вже стемніло, але ніхто не боявся темряви, дітей було дуже багато, хто ніс вечерю до родичів, а хто — колядував. тоді я вперше почув колядки. прийшовши додому, намагався згадати почуте на вулиці, але не зміг. моя прабабуся розтлумачила мені і значення слів із почутої колядки, і самого обряду.

але найповніші враження про народні обряди я привіз зі львова. разом з іншими учнями нашої школи два роки тому я побував на екскурсії у цьому старовинному місті. наша подорож була не тільки цікавою, а й пізнавальною, бо ми не просто спостерігали народні різдвяні обряди, а й брали в них участь.

повернувшись додому, я навчив своїх друзів різдвяних пісень, почутих там, а наступного року ми й самі ходили колядувати, щедрувати й посівати. так що всі святки пройшли незабутньо. відтоді я цікавлюся традиціями інших народів. я із задоволенням читаю книжки, які містять свідчення про історію і культуру того чи іншого народу, я порівнюю наші звичаї з традиціями інших регіонів україни та інших слов’янських народів.

як приємно іноді буває дізнатися, що українські традиції багатші, мова — милозвучніша, пісні — мелодійніші. яка гордість наповнює душу за увесь народ і за себе особисто. навіть дивно буває: хтось милується українською народною піснею, а ти так пишаєшся, наче тебе особисто похвалили.

скільки обрядів довелося мені побачити: і весілля, і свято купала, і свято першого снопа… а скільки ще доведеться побачити! адже світ такий великий, життя таке дивовижне, а традиції збагатити його.

Бабусю, а що це за книга? - це, петрику, наш родинний фотоальбом. - ого, як цікаво! ану ж, бабусю, давай подивимося його? - розгортай. - бабусю, а це хто? - це, петрику, твоя мама. маленька ще була, приблизно твого віку. о, а он твій дідусь у військовій формі. - бабусю, а це ти? - так, петрику. - ти була такою - а он, онучку, ти. - де? - той маленький карапуз. - я? - так, петрику, це ти. - закриємо той не хочу я дивитися на себе малого. я ж не такий. я сильний! я справжній чоловік! - гаразд.