Прикметник вранішнє розібрати як частину мови.терміново.

Ім'я марусі богуславки відомо нам з української народної думи. думи – це оригінальний за формою та виконанням  витвір українського народу, і серед них «дума про марусю богуславку»   вважається найбільш довершеною. основна тема думи – доля полоненої дівчини-українки марусі, яка навіть ставши жінкою турецького хана, серцем своїм залишається вірною батьківщині.

сюжет думи простий – до козаків, що сидять у турецькій в’язниці, приходить маруся богуславка та сповіщає, що наступного дня християнські землі святкують великдень. і коли козаки у відчай від того, що й не знають, який великий день наближається, й не зможуть його святкувати як годиться, маруся заспокоює їх. вона обіцяє, що хан поїде та віддасть їй ключі, тоді маруся буде «… до кам'яної темниці прибувати, отвирати, вас, бідних невольників, а з кам'яної темниці випускати». усе, про що просить маруся, так це щоб козаки заїхали до її рідного місця побачитися з її батьками. дівчина переказує їм, щоб вони не збирали грошей на її визволення, бо вже вона «потурчилась, побусурменилась для розкоші турецької, для лакомства нещасного». із цим слів ми розуміємо, що зовсім не солодке її життя в туреччині, проте чи є в неї вибір?

чи є маруся зрадницею рідної землі? я вважаю, що ні. тому що зрадник – це той, хто свідомо зраджує когось, а маруся – лише жертва обставин. що може зробити дівчина проти воїнів? вона може лише чинити опір та заплатити за це життям. чи це розумно? адже життя людини – це найвища цінність, і кожен має право жити. маруся приймає рішення не губити себе, а зробити для батьківщини те, що в її силах – випустити на волю козаків. це засвідчує її патріотизм. вона розуміє, що це може дорого їй коштувати, але богуславка – мужня дівчина. багато мужності треба й для того, щоб пристосуватися до нового життя. нелегко бути патріоткою, коли ти сама є бранкою і твоє життя залежить від іншої людини.

маруся могла би втекти з козаками, проте це вже було б зрадою довір’я «пана турецького», свідомий обман. і на це маруся не здатна. також ми бачимо, що в душі вона завжди любитиме рідний край, своїх батьків.   тож, я вважаю, вчинки марусі розкривають її чесну, мужню натуру, не здатну на підлі вчинки та зраду.

настає зима, і світ навколо змінюється. морозним подихом вона зачаровує природу. усе навколо завмирає. голі дерева мерзнуть на холодному вітру. тоді зима-чарівниця посилає дарує чудові білі одежі з снігового хутра, в яких їм тепло та затишно чекати на тепло. вона також встелює промерзлу землю пухнастою білою сніговою ковдрою, що блищить діамантами у променях яскравого сонця. річки, озера та моря зима сковує товстою льодовою кригою, щоб вони змогли відпочити до весни. і поки природа спить, зима співає їй колискові протяжними голосами завірюхи.

пам’ятає зима й про людей. їм вона дарує прекрасні візерунки на вікнах, щоб милувалися її майстерністю. вона охороняє поля на сади, ховаючи їх під снігом від промерзання. навесні той сніг розтане та напоїть землю для того, щоб вона щедро родила наступного літа. зима прикрашає міста й села, посипаючи їх снігом, чіпляючи бурульки під стріхи будинків.

зима дарує нам чудові свята – новий рік та різдво, з пахучими красунями-ялинками та миготінням різнокольорових ліхтариків у вікні кожної квартири, святковими застіллями та подарунками. для дітей зима-чарівниця влаштовує веселі забави та ігри, катання на санках, лижах, ковзанках.

зима зачаровує своєю красою. коли вночі спостерігаєш, як великі сніжинки дружньо з неба та кружляють у світі ліхтарів, душа співає від радості. коли бачиш парки та ліси, засипані білим снігом, коли можеш пішки прогулятися по поверхні ріки, розумієш, що таке здатна зробити лише справжня чарівниця. зима вже шле поцілунок, гострий, білий, загадковий.