Украинский ! установіть відповідність між зв’язку у складному реченні та прикладом. 1 сурядний і безсполучниковий 2 безсполучниковий і підрядний 3 сурядний і підрядний брость. 4 сурядний, підрядний а) обабіч, де припікало сонечко, вже зеленіла тонка квітнева травка і на кущах верби та вільхи прокльовувалась тужава брость. б) а земля лежить медова, а поля і мріють, на городах безсполучниковий достигають гарбузи зелено ребрі. в) попереду йшов пастух зі смолоскипом і освітлював шлях коням, що тягли віз; з обох боків воза йшли опришки, готові підтримати його, щоб не перевернувся на кам’янистій дорозі. г) не поет, хто забуває про страшні народні рани, щоб собі на вільні руки золоті надіть кайдани! д) на все впливає мови чистота: зір глибшає, і кращають уста, стає точнішим слух, а думка гнеться, як вітром розколихані жита.

Шота руста-велі, що людина, яка не шукає друзів, є ворогом сама собі. подивимося на своїх однокласників: у одних справжня, як мені здається, дружба, в інших — тільки приятелювання. тому, в кого є друг, я по-доброму заздрю, а того, хто завойовує дружбу, плазуючи перед однолітками, жалію. так сталося, що у мене немає друзів. безумовно, я не відчуваю себе самотньою, бо спілкуюся з усіма однокласниками, хоч наш 9а і розбився на групи. я намагаюся бути з усіма доброзичливою, всім, хто до мене звертається (я не відмінниця, але твердо знаю шкільні дисципліни), проте списувати не нікому, просто пояснюю. усі знають мої принципи щодо списування, і ніхто не ображається. представники всіх трьох угрупувань, на які розбився наш клас, намагаються залучити мене до своїх кіл, але я відмовляюся від їхніх запрошень, бо вважаю, що клас повинен бути єдиним колективом. я впевнена, що у мене будуть справжні друзі, на все життя. а поки що народна мудрість «приятелів тьма, а вірного друга нема» — це про мене.

Давно це було, ще до того, як народилися ми. зозуля робила свою справу. вона підкидала синичкам, плискам, та іншій лі­совій дрібноті свої яйця, а ті виховували під­кидьків. – ти все співаєш, а на старість залишишся сама, як пень без пагонів, – казали птахи зозулі. та ж у відповідь лише сміялася: – ви все своє життя із пелюшками та ко­лисками промучитеся, а я своїх дітей, як буде треба, знайду і примушу годувати себе. закон є закон! однак доля зле жартує з тими, хто споді­вається задарма прожити вік. коли настав час, усі зозулині діти не визнали строкатої матері, відмовилися доглядати її. і застогнала пташина. перші в її житті сльози покотилися з очей. на галявині, куди вони впали, розкрили свої білі вінки квіти. у народі їх так і називають – зозулині сльози. ботаніки ж дали їм назву зозу­линець плямистий. чи доводилося вам спостерігати, щоб зозуля плакала? ніхто цього не бачив. тому про без­турботну, самовпевнену людину, яка починає бідкатися, коли потрапить у скруту, кажуть, що вона ллє зозулині сльози. а матерів, котрі не хочуть доглядати своїх дітей, зневажливо нази­вають зозулями