Доручення.його визначення, реквізити.зразок доручення!

доручення  — це документ, за яким приватна чи посадова  особа, організація передає права (повноваження) іншій особі чи організації здійснювати від її імені за­фіксовані в дорученні дії.

доручення можуть бути  особистими  (приватними) і офіційними (службовими). приватні доручення можуть бути написаними від руки. для офіційних доручень виготовляються, як правило, відповідні бланки. бланки доручень можуть мати захист від фальсифікації (водяні знаки  тощо), такі бланки підлягають суворій звітності.

доручення складається з таких реквізитів:

1.назва документа.

2. текст.

3.  дата.

4. підпис довірителя.

5. засвідчення підпису довірителя (дата засвідчення, посада, підпис, ініціали й прізвище особи, яка за­свідчила доручення, печатка). засвідчення здійс­нюється за місцем роботи чи проживання довіри­теля або в нотаріальній конторі.

доручення

я, гостищев віктор феліксович, слюсар-інструментальник цеху № 6, дійсно доручаю шевчукові юрію дмитровичу от­римати в касі харківського заводу транспортного обладнання належну мені заробітну плату за березень 2009 р. за його паспортом, серії мк № 634535, виданим червонозаводським ру му мвс україни в м.харкові 23 червня 1998 р.

04.03.2009                                                                                                (підпис)                                                          в.ф.гостищев

підпис гостищева в.ф. засвідчую.

начальник відділу кадрів (підпис)                                                                                                  л.д.панова

(печатка)

06.03.2009 р.

Люди дуже часто говорять про те, що потрібно творити добро, і тоді світ стане кращим. «за добро добром відплачують» - говорить народна мудрість. але з екранів телебачення часто демонструють зовсім протилежне: от зробиш комусь добро, а він тобі злом віддячить.і знайомі з цим згодні: невдячні люди дуже часто трапляються навколо нас. можливо, злом вони за добро не відплачують, але й подяки від них не дочекаєшся.але чому все одно потрібно творити добро? мабуть, тому, що це нагальна потреба людини – посміхнутися комусь, простягти руку . перейти вулицю, зігріти змерзлого, винайти для хворих чудодійні ліки. або просто сказати добре слово підтримки.звичайно, коли людина говорить красиві слова та обіцянки – це ще не так багато вартує. потрібно підкріпляти свої слова реальними вчинками.я думаю, що творити добро – це потреба навіть не просто людини, а всякої живої істоти. скільки буває випадків, коли, наприклад, кіт виховує покинутих цуценят, або навіть вовки вигодовують загублених у лісі людських малюків. не може жива істота жити без того, щоб самому творити добро. усі релігії світу вчать нас  робити добрі вчинки, і християнська віра теж.мабуть, у нашому непростому світі складно творити добро. і мені, як і усім, теж хочеться його творити. але не завжди виходить. часто забуваєш, що потрібно сказати щось хороше, а замість цього дратуєшся та огризаєшся на близьких та друзів. а потім почуваєшся дуже соромно. часто губишся, коли час зробити добрий вчинок, а потім думаєш: потрібно було вчинити так і так…ми боїмося чинити добро, тому що не впевнені, що нам за це віддячать. хотілося б скинути ці обмеження і просто робити добро безкорисливо, не сподіваючись на вигоду. від цього можна отримати велику, безмежну радість. найщасливіші люди – ті, хто вміє іншим просто по волі своєї душі. і для них це так само природно, як дихати. оточуючі інколи вважають таких людей майже святими.  а той, хто добра не робить – він неначе живе у неповну силу, зіщулившись, озираючись навколо: де б вигоду знайти. він не проживає половину свого життя, і з його очей ніколи не ллється життєдайний світ. часто і дивитися на такого не хочеться. знаєте, одним з прикладів безкорисливої доброти я вважаю героїню поеми «наймичка» тараса шевченка. ганна виховувала свого сина, все робила для нього, хоч знала, що він не вважає її своєю матір’ю. він міг би вирости та вигнати її на вулицю – адже для нього вона була усього лише наймичкою. стара та хвора наймичка кому потрібна? ганна цього не побоялася, і все життя віддала маркові та його родині. і серце хлопця відізвалося на її доброту  - він полюбив її як матір. добро все одно знаходить справжню подяку, я в це вірю.

                                                      затьохкали травневі солов'ї                    у цей теплий недільний ранок мене розбудв лагідний сонячний промінь, що зацікавлено зазирав у моє вікно. я прожогом схоплююся з ліжка, підбігаю до вікна - чуються ніжні та легенькі, мов пір'їнка, пташині трелі. аз зирк на календар - та ж сьогодні перше травня!               я поспіхом одягаюся, вибігаю надвір. прислухаюся - звідки ж линуть ті мелодійні пісні. аж ось - прямо біля мого віконця на тонесенькій гілці сидить соловейко - сам сірий, непримітний, а яка ж чарівна музика у нього. дивлюся навкруги - видно, настала справжня весна: з клумби сором'язливо квіточки, трави зеленіють, вишня вбирається у цвіт                   недарма моя бабуся за буденною роботою часто повторює : "затьохкали під вікном солов'ї - прийшла справжня весна! ".