Відомо що у дворянських родинах за поганий тон вважалося одружитися з людиною нижчого соціального прошарку. нині ми спостерігаємо подібну картину: батьки молодих людей із заможних родин аж ніяк не хочуть чути про одруження своєї доньки з хлопцем із незаможньої родини. виходить у стосунках кохання не головне?

    кожна людина має в житті свою мету. у більшості вона одна – знайти своє кохання. та ми часто не помічаємо, що самі будуємо перешкоди на шляху досягнення цілі. ви запитаєте як? та людина просто починає гнатися за порожньою зовнішністю, а не за багатою душею. нині ми спостерігаємо і таку   проблему, що батьки молодих людей із заможних родин аж ніяк не хочуть чути про одруження своєї доньки хлопцем із незаможної родини. виходить у стосунках кохання не головне ?        

видатна письменниця ольга кобилянська у своєму творі «земля» піднімає одвічну проблему засудження батьками кохання молодих людей із різних, за грошовим статусом, сімей. івоніка федорчук хоче одружити свого старшого сина з нелюбою йому парасинкою тільки тому, що їхні наділи «граничать між собою, становлять одну рівнину, їх сила однакова». але михайло йде на конфлікт з батьками, бо дійсно кохає анну, не зважаючи на те, що вона бідна наймичка.  покохавши бідну дівчину михайло готовий зректися навіть спадкової землі і податися в місто з коханою, якщо батьки не дадуть їм благословення.     неможливо також   оминути талановиту комедію івана  карпенко-карого «хазяїн». по при висміювання людської пристрасті до збагачення автор також звертається до проблеми кохання за розрахунком. усі помисли пузиря спрямовані на одержання прибутків, і він дає фальшиву згоду на шлюб своєї доньки соні і вчителя калиновича, лише заради власної вигоди. у питаннях кохання і шлюбу соня сміливо й рішуче відстоює своє право на щастя. вона обрала собі нареченого, не через гроші (звичайний вчитель – небагатий), а за покликом серця. і вона згодна вийти за нього заміж, навіть коли батько не дасть на це дозволу.         отже, кохання – це світле почуття, що для декого стає сенсом життя, і дійсно, у стосунках воно найголовніше: люди ладні віддати всі багатства і статки, заради того, щоб бут з коханою людною. 

Літо – моя сама улюблена пора року. Нарешті-Те закінчуються холоди й починаються канікули. Улітку можна радуватися сонцю й теплим денькам, відправлятися в далекі подорожі й походи. Особливо прекрасна влітку природа – шумить зеленими листами ліс, поспівають ягоди, розцвітають самі дивні квіти.

Можна нескінченно гуляти по квітучих лугах і любуватися на скромні білоголові ромашки або плести вінки з кульбаб. Приємно зайти в сутінок лісу й зникнути від денної спеки. А якщо придивитися

уважно, те нагородою за лісову прогулянку будуть коричневі міцні боровики й горді красноголовці

И тільки влітку оживають ріки й озера. Вода в них стає теплої і якщо тихо сидіти на березі, можна ігати, як над самою головою літають безстрашні бабки, а у воді снують в’юнкі мальки. На березі озера тихо й спокійно – так добре дивитися на воду й любуватися сонячними відблисками на ній.

А потім разом із друзями довго плавати й поринати спирса.

Літо – найкращий час для подорожей. У нашій країні дуже багато гарних місць, які дуже хочеться побачити. Таємничі печери, водоспади, високі гори й перевали…

Скрізь хочеться побувати.

У літні місяці ми завжди відправляємося із сім’єю в маленькі подорожі – за місто. Саме моє улюблене заняття – це похід по горах. Улітку вони дивно гарні – у підніжжя гори шумить ліс, але чим вище піднімаєшся, тим сильніше стає вітер і тем гарніше стають скелі.

На вершині гори відкривається вид на околиці – унизу блищать маленькі річки й озера, а ліс схожий на зелене море. І здається, що ягоди, які ростуть на вершині гори, набагато смачніше, ніж на дачі або просто в лісі. Після прогулянки можна розвести багаття, посмажити сосиски й заварити чай з лісових трав.

Я люблю літо й завжди чекаю його з нетерпінням. Адже саме влітку всі навколо розцвітає й дихає життям.

Объяснение:

На мою думку, бути добрим громадянином в Україні – означає з повагою ставитися до місця, в якому ти живеш. Це може бути твій під’їзд, твоє подвір’я, твоя зупинка, ну і далі вже переходячи до масштабів району, міста. Це означає не смітити, не плювати, прибирати, домовлятися з іншими людьми, коли ти робиш ремонт або коли вечірка, наприклад.

Це перше. Друге – це такі світоглядні риси як толерантність. Важливо поважати один одного, той іб життя, який хтось обирає, якщо він не несе загрозу іншому. Цього у нас бракує, ми всі намагаємося змусити когось думати так чи інакше.

І третє – це, власне, відповідальність. Із відповідальністю у нас взагалі проблема. У нас всі вважають, що проблему має вирішувати держава. В державі одна людина – це президент. Він має бути якоюсь надлюдиною, яка здатна вирішити всі проблеми – від плювання в під’їзді до якихось там інших речей.

У нашому суспільстві можна говорити про те, що зараз у нас є конфлікт між безпекою і правами людини. І, на жаль, немає такого спільного розуміння, що нам потрібні права людини і нам потрібне це відчуття доброго громадянина у собі і у своєму сусідові для того, щоб могли разом жити і разом домовлятися.

Объяснение: