Потрібно 5 речень зі вставними словами.

1. пробачте, я ненароком.

2. , сьогодні буде дощ.

3. з одного боку, не так вже й погано.

4. справді, потрібно оберігати пророду!

5. на жаль, ми сьогодні не підемо в кіно.

Серед визначних людей, якими україна може гордитися і які достойно представляють нашу країну на світовому рівні, - постать архипа івановича куїнджі.прийнято вважати його російським живописцем, але перш за все він художник український.  куїнджі родом з україни, виріс у її приморських степах, гордився, що україна - його земля, писав здебільшого про україну,що й принесло йому визнання і славу, і всі його всесвітньо відомі полотна, присвячені природі україни, зокрема, "українська ніч" і "місячна ніч на дніпрі" - дух україни, її краса і чари, тому ми з впевненістю можемо назвати архипа куїнджі українським художником.  сергій іванович васильківський (* 7 (19) жовтня 1854, ізюм — 8 жовтня 1917) — український живописець, пейзажист. сергій іванович васильківський народився 7 жовтня 1854 року у мальовничому місті ізюм харківської губернії в сім'ї писаря. середовище і , в якому зростав майбутній художник на слобожанщині, було особливо благодатним для формування його творчої особистості. його дід- чумак, який походив з козацького роду, привив молодому сергієві інтерес до української старовини, а мати — любов до народних пісень і фольклору.високо цінуючи творчу незалежність, васильківський не зв'язував себе членством у якомусь одному об'єднанні і представляв роботи на виставки різних товариств петербурга, харкова, києва. від академії васильківський відійшов.у 1900 р. організував у харкові першу персональну виставку (120 творів). усвідомлюючи суспільну роль мистецтва, брав участь у різних акціях — ініціював і очолив оздоблення будинку полтавського земства (1901—1906, за участю миколи самокиша, м. ткаченка, м. беркоса, м. уварова); разом з самокишем видав альбом «з української старовини» (1900, російською мовою, перевиданий виданням «мистецтво» у 1991 р. українською мовою) та «мотиви українського орнаменту» (1912); був серед організаторів художнього училища у харкові (1912). з метою збору матеріалів до альбому і розписів будинку земства у 1890—1900 рр. об'їздив україну, побував на кубані.для полтавського земського будинку васильківський виконав три великоформатні композиції, в яких постав історичний образ полтавщини у характерних сюжетах: «козак голота», «чумацький ромоданівський шлях», «вибори полковника мартина пушкаря» (загинули разом з будинком під час німецької окупації в роки війни).іван степанович марчук  (* 12 травня 1936, с. москалівка, лановецький район, тернопільська область) — український живописець, народний художник україни, лауреат національної премії україни ім. т. г. шевченка. почесний громадянин тернополя. 2007 року потрапив до рейтингу 100 найвизначніших геніїв сучасності, який уклала британська газета «the daily telegraph». 2006 року міжнародна академія сучасного мистецтва у римі прийняла івана марчука до лав «золотої гільдії» та обрала почесним членом наукової ради академії. це перший випадок визнання українського художника інституцією такого високого рівня. сьогодні «золота гільдія» нараховує 51 художника з усього світу. ім’я івана марчука та його роботи закарбувалися в історії українського мистецтва давно і надовго. втім, визнанню передували тривалі депресіїі та заборонені виставки. рятувало лише бажання мріяти та творити. до 1988 року творчість івана марчука не була офіційно визнана спілкою художників, хоча він мав понад 15 експозицій у різних містах колишнього срср (перші виставки у 1979 і 1980 роках у москві). і лише 1988 року його прийняли у члени спілки художників україни.

ответ:

на пустельній преображенській

сніг кружляв і вітер

до гумільова я постукала,

гумільов мені двері відчинив.

у кабінеті топилася грубка,

за вікном ставало темніше.

він сказав: «напишіть

про мене і життя мого!

це, право, прекрасна тема",-

але я йому відповіла: «ні.

як про вас напишеш ?

адже ви не герой, а поет".

разноглазое відсвітом грубки

освітилося обличчя його.

це було в туманний вечір,

у петербурзі на рі

я про нього згадую все частіше,

все сумніше з кожним днем.

і тепер я пишу

для нього і про нього.

плив гумільов по босфору

в африку, країну чудес,

думав про стародавніх героїв

обриваючись, падали зірки

тонкою ниткою вогню.

і кожній зірці говорив він:

- «зроби героєм мене! "

немов в пеклі півроку

в африці жив гумільов,

бився він з дикунами,

полював на львів.

зустрічався не раз він зі смертю,

у пустелі під «небом чужим".

коли він додому повернувся,

друзі потішалися над ним:

- «ах, африка! як екзотично!

багаття, негритянки, там-там,

вишукані жирафи,

і друг ваш

объяснение: