Напиши якнайбільше нових слів, змінюючи у слові рік першу букву. наведи власні приклади слів, що розрізняються тільки одним звуком.

Пік  тік кік больше незнаю

1. В.

2. Г.

3. В.

4. В.

5. Г.

6. В.

7. Стоїмо, ходиш, водите, крутишся, бажаєш, шануєш, знаємо, пишеш, журишся, плачемо, сидите, умиваєшся, одягаються.

8. Кажу (ж), ходжу (дж), полощу (щ), люблю, тешу (ш), бігаю, лечу(ч).

9. Доконаного: засіяти, переказати, запам'ятаю, підсмажити, домовлюся, переконати.

   Недоконаний: бачити, розуміти, витирати, підсмажувати, привозити, витирати.

10. Тепер я біжу(у) й годинами слухаю(аю), як в небі співають(ють) хори, грають(ють) цілі оркестри.

11. Любив, полюбив

збирав, назбирав

копав, накопав

тримав.

12. В творах не сильний, вибачаюсь.

Объяснение:

Вы здесь

Главная » Ресурси » Віртуальні виставки та бібліографічні покажчики » Віртуальні виставки

Образ Тараса Шевченка в художній літературі

ОБРАЗ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА В ХУДОЖНІЙ ЛІТЕРАТУРІ

буктрейлер

ВІРТУАЛЬНА ВИСТАВКА

Він немов великий факел з українського воску,

що світиться найяснішим і найчистішим вогнем

європейського поступу, факел, що освітлює цілий

новітній розвиток української літератури.

І. Франко

Художні твори про Тараса Шевченка почали писати ще за життя поета. У 1841 році О. Афанасьєв-Чужбинський присвячує автору «Кобзаря» свій вірш, у якому захоплено говорить про його чарівну поезію. Художня Шевченкіана нині нараховує понад сім тисяч творів. Завжди вона була і залишається не лише літературною, але й суспільно-політичною проблемою, яка творилася в гострій ідеологічній боротьбі у рамках жорстокої цензури в XX ст., в стильових шуканнях та наполегливого відбирання зерен правди про Шевченка у наш час національного самозбереження.

Проникнення в магію творчості, “розсекречення” лабораторії митця справедливо вважається найскладнішим завданням автора історико-біографічного прозового твору, від виконання якого багато в чому залежить і загальний художній рівень.

Розгортаючи процес становлення характеру в часі, письменник то розкладає його на складові, то збирає в ціле; зосереджуючись на “внутрішньому” в біографії, пов’язує його із «зовнішнім» - діями героя, життям тих персонажів, з якими той зустрічається; утверджує ідею розвитку, фізичних і духовних змін, що творили цілісний образ, який уособлює певну моральну величину.