Представьте в виде произведения m^6-27 x^6+y^6 a^9-b^9

1) = (m^2)^3 - (3)^3= (m^2  -  3)^3 2) = (x^2)^3 + (y^2)^3  = (x^2 + y^2)^3 3) = (a^3 -  b^3)^3 не знаю правильно ли это) 

Пусть намеченный путь равен x км, тогда после того как турист км , ему осталось пройти x-3. 1/3 оставшегося пути это (x-3):3

3+(x-3):3+1 составят половину пути, т.е. 0,5 x.

3+( x-3):3+1=x:2

4+( x-3):3=x:2 (×6)

24+2(x-3)=3x

24+2x-6=3x

2x-3x=6-24

-x=-18

x=18

Турист наметил пройти 18 км

1) одна часть х, другая - 0,8х

Х+0,8х=9,9

х=9,9/1,8=5,5 м

0,8*5,5=4,4 м

2) одна часть х, другая - 1,2х

Х+1,2х=9,9

х=9,9/2,2=4,5 м

1,2*4,5=5,4 м

S км - расстояние между селами

S/4=2+S/10+1

3S/5=3

S=5 км

Пусть 1число=х,тогда второе=(45*х)/100=0,45*х

зная что первое больше второго на 66 составим ур-е:

х-0,45*х=66

0,55*х=66

55*х=6600

х=6600/55=120(1число)

0,45*120=54

ответ: 120,54

Объяснение:

Коли дивишся на запорожця на картині Монастирського, то перш за все починаєш пригадувати, чи бачив ти таких людей у житті: він здається небагатослівним і дуже незвичної зовнішності. Найбільше увага затримується на бритій голові і оселедцю. А потім вже помічаєш і пишні вуса, і козацьку шаблю, на яку оперся запорожець.

Невідомо, чи він високого зросту, але мені здається, що він мав би бути приблизно 180 см. Бачу, що він має широкі плечі і міцні руки.

В одязі вояк дуже акуратний. Біла сорочка виразно відтіняє жупан і хутровий кунтуш. Тут дуже майстерно художник використав поєднання чорного і червоного – кольорів прапору Запорізької Січі, кольорів прапору сучасної ОУН-УПА.

Я не знаю його думок, але вираз вольового обличчя показує: про що б він не думав у цю хвилину, зображену на картині, - ці думки про минуле і майбутнє України. Може, саме у ці хвилини він згадує свою дружину, яку залишив у своєму рідному селі? Може, пригадує свою останню зустріч з батьком, який перед походом давав йому настанови про товариські звичаї на Січі? А, може, перед очима стоїть його рідний син, який сьогодні був у першому своєму бою, і тепер запорожець розмірковує, чи достатньо войовничого козака він виростив? А, може, чоловік, як у молитві, зупинився, щоб подякувати Богові за прожитий день?

Брови зведені так, ніби він хоче у кожного глядача спитати: «Чи пам’ятаєш ти про своїх предків? Про те, як ми боролись за нашу волю? Чи вірний ти своїй державі?» Коли дивишся на нього, то хочеться стати струнко і сказати: «Героям слава!»