Прачытайце скорагаворку. ларыса варыла рыбу з лауровым листом. спишыте назавице словы з гукам р

Ларыса, варыла, рыбу, лауровым.

Пробач я погано знаю україській але ось  на думку н. м. гальковского, «в купальському святі поєдналося два елемента: язичницький та християнський»[12]. дохристиянське назва свята невідомо. назва іван купала має народно-християнське походження і є слов'янським варіантом імені іоанн хреститель[13], оскільки епітет іоанна - перекладається з грецької як «купатель, погружатель» (грец. βαπτιστής)[14]. така назва свята було обумовлено і власне слов'янськими уявленнями: праслав. kǫpati означало ритуальне обмивання, очищення, яке здійснювалося у відкритих водоймах[15]. тому, з одного боку, саме цей дієслово був застосований для перекладу епітета «хреститель», а з іншого боку, назва свята пізніше було переосмислене народної етимології і пов'язане з ритуальними купаннями в річках під час цього свята.[джерело не вказано 17 днів] деякі науково-популярні[16] і неоязыческие[джерело не вказано 17 днів] видання пов'язують свято з язичницьким божеством купала, посилаючись на «густинський літопис». він відзначається практично у всіх слов'янських народів. зокрема, в латвії в цей день відзначають свято ліго, ритуали якого практично нічим не відрізняються від купальських[16]. проте дана точка зору не поділяється вченими, оскільки вкрай сумнівно колишнє існування в слов'янському язичництві самого цього божества. вперше про божество «купала» згадується в пізньої густинському літописі (xvii століття), і є плодом непорозуміння: літописець, знаючи про «бісівських ігрищах» на івана купалу, прийняв назву свята за ім'я язичницького бога. згодом це непорозуміння було повторено переписувачами, а потім і попередніми дослідниками слов'янської міфології, в результаті чого у слов'янському пантеоні з'явилося нове «божество»[17]. на ділі ж купала божеством ніколи не був і міг з'явитися в народних уявленнях лише як фольклорна персоніфікація свята, відбилася, наприклад, в піснях[18].

Музыкальной школе школа! твой порог незабываем: ранец, сменной обуви мешок… первый раз мы с мамами шагаем, а, вернее, делаем шажок. трепетно, взволнованно и странно – мир богатства звуков, волшебство! был для поступающих желанным, а играть – уменьем, колдовством. пальцы наши были неуклюжи, руки непослушны… тяжело. и от звуков увядали уши, создавалось наше мастерство. мы трудились всяко: наслаждались звуками, ленились иногда, и по-разному мы все старались, и летели чередой года… снова у знакомого порога – покидаем этот чудный храм и уносим в душах много, да и много оставляем там! до свиданья, дорогая школа, светлый холл, порядок и уют, хоровод веселый, где 7 лет давали нам приют. где учили, прививали знанья, расширяли души, кругозор, среди всех сокровищ мирозданья к музыке наш обращали взор. музыка нам в души проникала, забирала навсегда в полон, и за то, что нашей жизнью стала, вам, учителя, земной поклон!