Уназоуниках абазначыць склон. 1. не за сваю справу не бярыся. 2. у няумечки не ни ручки, не плечки. 3 пад ляжачы камень вада не бяжыць. 4. гультай за работу - мазоль за руку.

Справу - вінавальны няўмечкі - родны ручкі - назоўны плечкі - назоўны камень - вінавальны вада - назоўны гультай - назоўны  работу - вінавальны мазоль - назоўны  руку - вінавальны

Объяснение:

Літару ў (ў

нескладовае) пішам:

Пасля галосных у пачатку слова: сонца ўзышло;

У сярэдзіне слова пасля галосных перад зычнымі: паўза,

саўна, фаўна;

Пры чаргаванні [л] з [ў]: чытаў, думаў; але: палка, памылка, Алжыр;

Пры чаргаванні [в] з [ў]: лава – лаўка, крыві – кроў; але: ва В’етнаме, на рацэ Влтава;

Пасля злучка, калі папярэдняе слова заканчваецца

на галосны: хлопцы-ўмельцы;

Пасля двукосся, калі папярэдняе слова

заканчваецца на галосны: часопіс

“Бярозка” ўзнагародзіў пераможцаў;

гучнае “ўра”

***Літару у

(у складовае) пішам:

У пачатку сказа: У лесе было ціха.

Пасля знакаў прыпынку: школа, у якой вучуся;

Пасля зычных: луг;

У пачатку ўласных назваў: на Урале;

У запазычаных словах, якія заканчваюцца на –ум, -ус: радыус, страус;

У словах з націскным у: аул, баул;

На канцы запазычаных слоў не пад націскам: фрау,

ток-шоу

Лірика, лірична поезія (від грец. Λυρικός - «виконуваний під звуки ліри, чутливий, лірний») - рід літератури, який відтворює суб'єктивне особисте відчуття (відношення до чого-небудь) або настрій автора. За словником Ожегова ліризм означає чутливість в переживаннях, настроях, м'якість і тонкість емоційного початку; словник Т. Ф. Єфремової відзначає характеризують його емоційність, поетичну схвильованість, задушевність [1]. За словником Л. П. Крисина лірична поезія - це поезія, що виражає почуття і переживання поета.

Драма - літературний, театральний і кінематографічний жанр. Набув особливого поширення в літературі XVIII-XXI століть, поступово витіснивши інший жанр драматургії - трагедію, протиставивши йому переважно побутової сюжет і більш наближений до повсякденної реальності стиль.