Діалог між донькою і мамою про покупку шкільного костюма.Мамо:-Ну Що, доню, треба тобі шкільний костюм купити.дочка:-Мамочка! Навіщо мені він потрібен? Мені і так добре, є, що вдягти!-А Ось Людмила Миколаївна на зборах веліла купити, нд дівчинки тепер в шкільних костюмах ходити будут.Только подумай, що купувати будемо: брючний костюм або зі спідницею?-Мама, Мені більше подобаються спідниці! Все-таки, я - дівчинка, а не хлопчик, щоб по школі в штанах ходити!-Добре, Дочка! Купимо тобі жакет, жилет, спідницю і кілька різних блузок.Піде?-Так, Мам, згодна! Але тільки жилет не треба, краще дві спідниці купимо різного фасону і кольору.-Яка Ти у мене розумниця! А який колір ти хочеш?-Думаю, Чорний і серий.А блузки купимо дві білі, нарядні і дві блакитного кольору.-Коли підемо? Давай в суботу!-Добре, Мама! Підемо в цю суботу, після моєї секції.-Молодець, Розумниця ти моя! Як тобі зручно, адже у мене вихідний.У суботу дочка і мама вирушили в магазин і купили те, що хотіли.Дочка дуже була задоволена своїми обновками
PetrovnaTsukanov
09.12.2022
У мяне ёсць сапраудная сяброука . Яе завуць (имя ). И наша сяброуства было праверанна многа разоу . Яна заусёды прыходзиць мне на да памогу у цяшкую хвилину . Не так дауно я хварэла . Да мяне зайшла (сяброука) , яна прыйшла праведаць мяне . Но пораз не каторы час ёй пазванили яе аднаклассники и пакликали гуляць . Мне зрабилася сумна : таксама хацелася на вулицу . (сяброука имя )гэта зауважыла и адмовилилася ад запрашэння . Яна засталася . Вы скажыце - такая дробязь не доказ сяброуства . А я упэуненна - яно праяуляецца менавита у дробязях . Где надо поставь у кароткае и напиши имя своей подружки .
Ответить на вопрос
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Укнизе якую вы цяпер чытаеце знайдзице 5-6 сказау з такими параунальными зваротами якия вам незвычайными цикавыми арыгинальными сказы запишице
1.
І думка вынікне — праходзіць,
Як тыя хмаркі на заходзе,
Што без слядочка, быццам цені,
У смутным нікнуць задуменні.
2.
Званок, другі і зараз трэці,
І дрыгнуў поезд, быццам чэрці
Яго сярдзіта скаланулі,
Дождж цэлы іскар сыпанулі
І страшным рогатам заржалі
Ды з дымам далей паімчалі.
3.
І люду мноства тут хадзіла,
Найболей моладзь гарадская,
Ды худасочная, благая,
Ўсё панічы-зухі, паненкі,
А станік іх, бы ў восак, ценкі;
Ідуць, шнуруюць па дарожках,
А чаравічкі на іх ножках
Так і паскрыпваюць, спяваюць,
Нібы капыцікі мільгаюць;
Ідуць, спусціўшы вачаняткі,
На погляд ціхі, як ягняткі.
4.
Вось як цяпер, перада мною
Ўстае куточак той прыгожа,
Крынічкі вузенькая ложа
І елка ў пары з хваіною,
Абняўшысь цесна над вадою,
Як маладыя ў час кахання,
Ў апошні вечар расставання.
5.
Хоць я няволяй цяжка змучан
І з родным берагам разлучан,
Ды я душою ажываю,
Як вокам мыслі азіраю
Цябе, мой луг і бераг родны,
Дзе льецца Нёман срэбраводны,
Дубы дзе дружнай чарадою
Стаяць, як вежы, над вадою
Даўнейшых спраў вартаўнікамі
І ззяюць грозна жараламі.