Биология. круглые черви. 7 класс как называется выделительный система у круглых червей?

Відповідь:

Пояснення:

Природні умови па території Украї­ни значно змінилися за історичний пе­ріод під впливом господарської діяль­ності людини. Великих змін зазнали біотичні компоненти природних ланд­шафтів, рельєф, води. Змінилися газо­вий склад атмосфери, інтенсивність фізико-географічних процесів (стік, еро­зія, заболочення, засолення), ланд­шафтна структура промислових і сіль­ськогосподарських районів. Вторгнення людини в природні ландшафти зумови­ло зміну зв’язків і залежностей між їхніми складовими, створило нові спів­відношення між ними. Як відмічає Ф. Енгельс, «…людина не тільки пере­містила різні види рослин і тварин, але змінила також зовнішній вигляд і клі­мат свого місця проживання, змінила навіть самі рослини і тварин до такої міри, що результати її діяльності мо­жуть зникнути лише разом з загальним омертвінням земної кулі» (Маркс К., Енгельс Ф. Твори, т. 20, с. 336). Дослідженнями встановлено, що лю­дина на території України почала впли­вати на природу з часів палеоліту (по­над 200 тис. років тому). У той час людські поселення були у Північному Причорномор’ї та Приазов’ї. У середньому палеоліті розселення людей охопило більшу частину сучас­ної території України, а у пізньому па­леоліті воно охопило вже всю її тери­торію. В неоліті (V—III тисячоліття до н. є.) відбулося одомашнення багатьох тва­рин (бика, вівці, кози, спині, коня), почали розвиватися скотарство і зем­леробство. На території України тоді уже сіяли ячмінь, пшеницю, овес, коноплі, виготовляли глиняний посуд, знали примітивне прядіння та ткацтво. Таким чином, вплив діяльності люди­ни на природні умови території Украї­ни активно почав проявлятися вже з пізнього палеоліту, з того часу, коли людина, використовуючи вогонь, випа­лювала лісові ділянки в лісовій зоні для полів, па яких вирощувала хлібні злаки, а також використовувала ліс для будівництва примітивних жител, для випалювання глиняного посуду, готу­вання їжі та опалювання житла. Збіль­шення кількості свійських тварин посилило вплив людини на природну степову рослинність. Через інтенсивне випасання відбувалось збіднення видо­вого складу, зниження густоти і висоти рослинного покриву, а також ущіль­нення ґрунту. Дальший розвиток людського суспіль­ства характеризувався зростанням за­собів виробництва і ускладненням ви­робничих відносин, розширенням впли­ву людини на природу. Помітні зміни природи відбувалися у давні та середні віки, коли на території України поширюється землеробство, виникають ремесла, на берегах річок будуються міста і різноманітні поселен­ня, прокладаються шляхи, створюються нові транспортні засоби. При цьому значно змінюється рослинний покрив внаслідок вирубування лісів і розорю­вання цілинних степів. Людина почи­нав змінювати і рельєф, розробляючи корисні копалини — залізні і мідні ру­ди, будівельні матеріали. Зростання технічного озброєння лю­дини різко прискорювало освоєння те­риторії, збільшувало можливість ціле­спрямованого впливу на природу. В умовах феодального ладу і капіталі­стичного (особливо його вищої ста­дії — імперіалізму) природні ресурси використовуються по-хижацькому без врахування результатів господарської діяльності людини. Не дивно, що при такому господарюванні, яке має на меті досягнення найвищого зиску, при­роді завдається непоправна шкода. Вже з XII —XIII ст. на території України ться характерний напрям зміни природних умов під впли­вом господарської діяльності людини — зменшення площ лісів і цілинних зе­мель, зростання поселень різних розмі­рів. З розвитком капіталізму в Росії за­гострюється екологічна ситуація (знищення степів і лісів, руйнування при­родних ландшафтів навколо вугільних шахт і рудних копалень, пилові і газові викиди металургійних заводів Юзовки, Катеринослава, машинобудівних за­водів Харкова, Києва, Одеси та інших міст). Приватна власність на землю давала змогу поміщикам і капіталістам по-хи­жацькому використовувати природні багатства. Дальший розвиток науки і техніки сприяє технічному озброєнню людини і зростанню її впливу на природу. Зро­стають розміри міст, збільшується кіль­кість їх, урізноманітнюються промис­ловість і транспорт. Інтенсивно

i. система органов -   ii. основные элементы системы - iii. основные органы, образующие систему -   iv. другие основные органы и их части, образующие систему.   v. функции системы

1 опорно-двигательная. 6 скелет и мышцы.   7 скелетные мышцы головы, туловища, конечностей. диафрагма. 6 череп, позвоночник, грудная клетка, пояс верхних и нижних конечностей, свободные конечности. 2 опора тела, защита, движение, кроветворение.

2 кровеносная. 3 сердце и сосуды.   6 артерии, вены, капилляры. 4 четырехкамерное сердце. околосердечная сумка.   3. транспорт, выделение, защита, регуляция (гуморальная).

3 дыхательная. 2 легкие и воздухоносные пути.   5 два плевральных мешка, в которые заключены парные легкие.   5 нос, носоглотка, гортань, трахея, бронхи, бронхиолы.   4 газообмен, выделение ряда продуктов обмена веществ.

4 пищеварительная. 1 железы и канал.   4 слюнные железы, печень, поджелудочная железа, мелкие железы вдоль всего канала. 7 рот, глотка, пищевод, желудок, кишечник. 8 переваривание, проведение и всасывание переваренной пищи.

5 эндокринная.   5 железы внутренней секреции.   2 гипофиз, эпифиз, щитовидная железа.   2 надпочечники, внутрисекреторная часть поджелудочной железы и половых желез. 1 координация деятельности органов и целостного организма с биологически активных веществ.

6 нервная. 8 центральная и периферическая части. 3 головной мозг, спинной мозг. 1 нервы, нервные узлы, нервные волокна. 5 координация деятельности органов и целостного организма с импульсов. осуществление связи организма с внешней средой, формирование адекватного поведения.

7 покровная. 7 кожа и железы внешней секреции.   8 эпидермис, дерма. 3 слизистые оболочки.   7 защита, терморегуляция, выделение, осязание.

8 мочеполовая. 4 почки и половые органы.   1 две почки, мочеточники, мочевой пузырь и мочеиспускательный канал.   8 яичник, матка, семенники. 6 выделение конечных продуктов обмена веществ, образование половых клеток, обеспечение развития плода.