Органойды, отвечающее за дыхание клетки

Наявність крил. Крила — видозмінені передні кінцівки. Завдяки здатності до польоту птахи заселили різноманітні місця проживання. Вони відносно легко долають перешкоди, які інші хребетні (навіть ссавці) здолати не можуть. Птахи оселяються навіть у тих місцях, де існування можливе лише декілька місяців на рік, а потім відлітають туди (інколи на дуже великі відстані), де в цей час умови для життя сприятливіші.

2. Обтічна форма тіла. Тіло птахів поділяється на голову, шию, тулуб і хвіст. Голова невелика. Шия відносно довга, тонка, рухома. Птахи здатні повертати голову на 180°, а деякі (сови, папуги) й на 270°. Тулуб компактний, округлий.

3. Пір’яний покрив. Він виконує теплоізоляційну функцію, забезпечує обтічність тіла та утворює несучі площини (крила, хвіст) при польоті. Пера бувають контурні й пухові.

Будова контурного пера: 1 — стрижень; 2 — колодочка (очин); 3 — опахало; 4 — борідки першого порядку; 5 — борідки другого порядку; 6 — борідки третього порядку

Контурні пера крил називають маховими. Вони прикріплюються до кисті, ліктьової, плечової кісток та створюють підйомну силу птаха. Контурні пера хвоста називаються рульовими. Вони слугують для керування напрямком польоту. Пухові пера не мають борідок другого порядку. Пір’яний покрив регулярно замінюється. У багатьох птахів упродовж року буває не одне, а два або й три линяння.

4. Шкіра тонка, суха,, майже позбавлена залоз. Єдина шкірна залоза — куприкова. Її жировий секрет змащує пір’я. Це особливо важливо для водоплавних птахів. У страусів, дрохв, що живуть у посушливих умовах, куприкова залоза відсутня. На дзьобі шкіра утворює рогові чохли, на нижніх кінцівках — рогові луски, на пальцях — кігті.

5. Наявність кіля. Кіль — виріст грудної кістки (грудини) у хребетних тварин. Він слугує для додаткового прикріплення дуже розвинених грудних м’язів. У птахів до кіля прикріплюються м’язи, що піднімають і опускають крила.

6. Наявність повітряних мішків. Основна їхня функція — участь у диханні особливо під час польоту. Крім того, вони захищають внутрішні органи від перегріву та зменшують тертя між ними, коли птах летить, тощо.

7. Зменшення маси тіла. Відбувається завдяки:

• пневматичності більшості кісток (порожнини трубчастих кісток частково заповнені повітрям);

• швидкому всмоктуванню в кишечнику перетравленого корму;

• короткому задньому відділу кишечнику, Що призводить до частого його випорожнення;

• наявності повітряних мішків. Великі розгалуження бронхів пронизують легені і за їх межами розширюються у тонкостінні повітряні мішки. Вони займають простір між внутрішніми органами, проникають у порожнини кісток, проходять між м’язами під шкіру;

• неодночасному дозріванню яєць. Статева система самок, за невеликими винятками, утворена лівим яєчником і лівим яйцепроводом. Яйце рухається по яйцепроводу 1-2 доби.

1. Веки и ресницы защищают глаза от внешних раздражителей (пыли, ветра и т.д.), а брови защищают от пота. Слезные железы предохраняют глаза от высыхания и смывают осевшую пыль. 

2. Зрачок — круглое отверстие, которое находится в центре радужной оболочки и расширяется или сужается в зависимости от освещения. При изменения диаметра зрачка глаз регулирует поступающий поток света.

3. Хрусталик менять свою кривизну с специальной цилиарной мышцы. Чтобы настроиться на видение близко расположенных объектов, хрусталик увеличивает кривизну, становится более выпуклым и сильнее преломляет свет. Для видения удалённых предметов хрусталик становится более плоским.

4. Колбочки и палочки распологаются на сетчатке глаза. Функция колбочек уловления фотонов (т. е. благодаря колбочкам мы видим и различаем цвета), функция палочек различать очертания предметов (в темноте мы видим благодаря палочкам). В месте, где с сетчаткой соеденяется зрительный нерв, палочки и колбочки отсутствуют, там наблюдается слепое пятно.

5. Зрительный анализатор состоит из зрительного рецептора (глаза), зрительного нерва и зрительной зоны коры больших полушарий, расположенной в затылочной доле. В зрительных рецепторах энергия света превращается в нервные импульсы. Нервные импульсы по волокнам зрительного нерва попадают в мозг. Зрительные пути устроены так, что левая часть поля зрения от обоих глаз попадает в правое полушарие коры большого мозга, а правая часть поля зрения — в левое. Изображения от обоих глаз попадают в соответствующие мозговые центры и создают объемное единое изображение.