Доказательством происхождения первых наземных позвоночных от водных животных служат находки 1)древних земноводных -стегоцефалов 2)оканемелостей трилобитов 3)древних пресноводных кистеперых рыб 4)скелетов и отпечатков археоптериксов

Паразитизм — вид взаємозв'язків між різними видами, за якого один з них (паразит) певний час використовує іншого (хазяїна) як джерело живлення та середовище існування, частково чи повністю покладає на нього регуляцію своїх взаємовідносин з довкіллям. Назва терміну походить від слова парази́т (грец. Παράσιτο — нахлібник). Терміном парази́т називають організм, який живе за рахунок іншого організму, якого іменують хазяїном. паразитує на павуку .

Паразитизм трапляється серед різних груп організмів: тварин (найпростіші, плоскі черви, нематоди, кільчасті черви, молюски, членистоногі), бактерій, грибів (борошнисто-росяні, трутовики, ріжки, сажки) і навіть у квіткових рослин (повитиця). Відмінність паразитизму від хижацтва та інших форм взаємодії організмів полягає в тому, що фізіологія паразита підпорядкована фізіології хазяїна, його життєвий цикл (саме його існування або розмноження) неможливе (або сильно ускладнене) без отримання від хазяїна необхідних для нього біологічних ресурсів. Такі придатні для нього ресурси паразит може отримати тільки від обмеженого числа типів хазяїв. Чим довше (філогенетично) триває співіснування, тим якісніше вид-паразит пристосовується до свого хазяїна і тим менше шкоди завдає йому.

Більшість інформації під час розвідки вони отримували У складі розвідорганів козаки, на відміну від противника, який здійснював всім своїм складом (розвідорганом), вели розвідку одним козаком гачем із пагорбів та курганів. Решта чекала поблизу на сигнал до подальших дій.

Ефективним розвідки була вилазка. Наприклад, при облозі фортець. Козаки підкрадались, усе навколо вивчали, безшумно нападали, брали полонених або здійснювали диверсії.

Якщо ворог влаштовував табір або вів оборону, козаки проводили наскоки – брали полонених і знищували чи пошкоджували ворожі об'єкти. Підкра­далися до табору: поки одні козаки відрізали шлях відступу противника й відпускали його коней, інші, зосередившись у різних місцях, очікували сигналу, щоб атакувати приголомшеного ворога, брали полонених, зброю, коней. Потім козаки швидко відходили у степ.

Досить часто вони влаштовували засідки. Засідки, як правило, проводились під час пересування військ противника, рідше – у бою. Тут головне було не допускати одноманітних, шаблонних дій.

Захоплення козаками "язика". Фото: gur.gov.ua

Для засідки пасувала ніч або непогода. Розвідники ставали на шляху противника по обидва боки дороги у трьох різних місцях. Через дорогу натягувалась мотузка або лоза (висота залежала від видимості), перешкоджаючи вершнику. З появою вершника або загону, незалежно з якого боку, крайня група засідки пропускала їх, імітувала погоню, пострілами "підганяючи" на штучний бар'єр, де від швидкості й злагоди дій козаків залежав результат.

Розвідроз'їзди при виявленні численного, якщо не могли приховано гати, відверто привертали до себе увагу. Потім розділялись на групи, шикувались і швидко відходили в напрямку своїх військ завчасно обраним шляхом. Кожна група намагалась витоптати якнайбільше трави, вводячи в оману противника щодо чисельності козаків. Противник кидався навздогін. Розвідроз'їзд підводив ворога до засідки головних сил запорожців, які раптово й швидко знищували противника.

Іншою військовою хитрістю була розвідка біля водоймищ. Якщо коні противника значно переважали у швидкості й витривалості, то без зусиль могли наздогнати козацьких розвідників. Тоді козаки намагались якнайшвидше дістатись води. Там розпрягали коней, роздягались, ховали речі під воду. Щоб не привертати уваги ворога, відганяли своїх коней у степ. Козаки, занурившись у воду й дихаючи через очеретину, чекали, поки мине загроза. Ворог, не знайшовши нічого біля водоймища, повертався назад. Козаки ж виходили з води, одягались і повертались додому, забираючи по дорозі коней.