Какая роль инфузорий, бактерий, грибов в процессе пищеварения у копытных животных

Некоторые инфузории обитают в кишечнике крупных травоядных копытных животных. У коров, овец, коз, антилоп, оленей инфузории в огромных количествах населяют передние отделы желудка. Эти инфузории питаются бактериями, зернами крахмала, грибками, частичками растительных тканей. Более крупные инфузории пожирают более мелких. В других отделах желудка травоядных животных инфузории перевариваются. Таким образом, эти инфузории приносят пользу тем животным, в чьих желудках они обитают. Заражение инфузориями происходит в момент группового кормления или водопоя.
Среди инфузорий встречаются паразиты. В толстых кишках человека изредка встречается инфузория болантидий. У человека она может вызывать тяжелые, напоминающие дизентерию расстройства.

Сухим воздухом дышать-то тяжело, не то, что что-то унюхивать!)) xD
обоняние – это человека (в данном случае мы не рассматриваем обоняние у животных) ощущать запахи различных веществ, рассеянных в воздухе и даже растворенных в воде.
Органом обоняния является обонятельный эпителий. Он располагается в носовой полости, на поверхности носовой раковины. Попадая на поверхность специализированных рецепторов – клеток обонятельного эпителия, вещества, содержащиеся в воздухе, из паровой фазы переходят в секрет и вызывают возбуждение этих рецепторов. Затем нервные импульсы по обонятельным нервам поступают в обонятельные луковицы, подкорковый и, наконец, в корковый центр обоняния головного мозга, где и окончательно обрабатываются. Вся эта сложная система объединяется в так называемый обонятельный анализатор.

клітинах еукаріот, крім спадкового матеріалу, розташованого у ядрі, виявлено ще позаядерну, або цитоплазматичну спадковість. Явище цитоплазматичної спадковості полягає у здатності певних структур цитоплазми зберігати та передавати нащадкам частину спадкової інформації батьків. Хоча провідна роль в успадкуванні більшості ознак організму належить генам хромосом, роль цитоплазматичної спадковості теж досить значна.

Цитоплазматична спадковість пов’язна з двома видами генетичних явищ:

успадкуванням ознак, які зумовлюють позаядерні гени, розташовані у певних органелах (мітохондріях, пластидах);

появою у нащадків ознак, зумовлених ядерними баькіцвськими генами, але на прояв яких впливає цитоплазма яйцеклітини.

Вплив ядерних генів материнського організму через цитоплазму яйцеклітини на формування деяких станів ознак нащадків можна простежити на прикладі прісноводного черевоногого молюска-ставковика. У нього є форми із різними станами спадкової ознаки – лівого чи правого напрямку закрученості черепашки. Алель, що визначає правозакрученість черепашки, домінує над лівозакрученістю, однак напрямок закреченості визначають гени материнського організму. Наприклад, особини, гомозиготні за рецесивною алелю лівозакрученості, можуть мати правозакручену черепашку, якщо проходять від материнського органзму, який мав домінантну алель правозакрученості. Таким чином, розщеплення за ознакою напрямку закрученості черепашки при схрещуванні ставковиків фенотипно проявляється із запізненням на одне покоління.