1)в чем опасность заболевания спидом? 2)чем отличается газообмен в легких от газообмена в тканях? поподробней , подробные ответы*((заранее ! )

1)СПИД - синдром приобретенного ИМУННОГО ДЕФИЦИТА. Иммунитета нет ни к одному заболеванию. Человек умирает от сопутствующих болезней, даже от кошачьих царапин.
2)В легочном газообмене осуществляется перенос углекислого газа от тканей к легкому, оксигемоглобин отдает СО2 и принимает о2, а в тканевом наоборот. Ткани получают кислород и отдают углекислый газ.
Сори подробно написать не могу потому что подробнее этого не куда!

Попередні дослідження вивчали індустріальний меланізм у безхребетних, найвідоміший з них — метелик Biston betularia. Під час промислової революції в Англії частота метеликів з темним забарвленням різко зросла. Такі комахи добре зливаються з вкритою сажею корою дерев у промислових районах, тому їх шанси на виживання та розмноження різко зростають — хоча це може бути надмірним спрощенням.

Приклади індустріального меланізму у хребетних вкрай рідкісні, говорить Рік Шайн з Університету Сіднея. Він і його колеги вивчають морських змій, які можуть бути одним із таких прикладів.

Кільчаста черепахоголова морська змія (Emydocephalus annulatus) зазвичай живе в тропічних водах поблизу Австралії. Як правило, своїм забарвленням ці змії нагадують чорно-білий жезл регулювальника. Але Шайн з колегами з'ясували, що особини, які живуть поблизу забруднених територій Нової Каледонії, що на північний схід від Брісбена, і на прилеглому атолі бар'єрного рифу, використовуваного як полігон для бомбардувань, були повністю чорними.

Як вже було відомо, такі забруднюючі речовини, як миш'як чи свинець, можуть зв'язуватись з меланіном, темним пігментом у шкірі. Вчені замислились, чи може це пояснити чорних змій. Вони зібрали та проаналізували шкіри, скинуті цим видом змій природним шляхом, в промислових і непромислових водах. Морські змії скидають шкіру, як правило, кілька разів на рік.

Дослідивши 17 шкір, Шайн з колегами з'ясували, що концентрації 13 мікроелементів, особливо кобальту, марганцю, свинцю, цинку та нікелю, були вищими у змій біля міських районів і вищими в більш темних шкірах. Такі концентрації цих мікроелементів, як повідомляється, викликають серйозні проблеми зі здоров'ям у багатьох одомашнених видів, від великої рогатої худоби до птиці.

Більше того, вчені з'ясували, що чорні морські змії скидають шкіру вдвічі частіше, ніж їх світлі родичі. Це говорить про те, що «чорніючи», змії адаптуються до боротьби із забрудненням у воді, в якій вони живуть, — як завдяки шкірі з кращою здатністю зв'язувати потенційно шкідливі мікроелементи, так і шляхом частішого скидання цієї шкіри для зменшення мікроелементого навантаження, з яким вони повинні мати справу.

В першу чергу змії отримують забруднювачі із їжі: E. annulatus полюбляє ікру маленьких риб, наприклад, бичків, які відкладають яйця близько до берега. Ці неглибокі води, особливо поблизу новокаледонського міста Нумеа, сильно забруднені інтенсивною гірничо-видобувною діяльністю та індустріалізацією. Причини почорніння морських змій навколо атолу, використовуваного як полігон для бомбардувань, менш зрозумілі. Шайн та його колеги говорять, що варто перевірити концентрації мікроелементів у воді.

З дослідження виходить, що морські змії еволюціонують у відповідь на промислове забруднення, говорить Сюзана Класелла-Труллас зі Стелленбоського університету в ПАР. Але вона хоче знати, чи мають чорні морські змії більш високі показники виживання та більше потомство, ніж їх звичайні родичі, що живуть у цих забруднених середовищах.

Объяснение:

Acetobacteraceae (лат., возможное русское название — уксуснокислые бактерии) — семейство бактерий из типа протеобактерий, которые получают энергию, окисляя этанол до уксусной кислоты (являются строго облигатными аэробами). Поэтому они часто развиваются вслед за дрожжами, используя продукт спиртового брожения как субстрат для роста. Это грамотрицательные аэробные палочковидные бактерии, слабоподвижные за счёт перитрихиально или полярно расположенных жгутиков или неподвижные. Довольно требовательны к субстратам для роста. Почти все виды нуждаются в отдельных витаминах, в первую очередь в пантотеновой кислоте, однако есть формы к синтезу всех факторов роста[2]. Не стоит путать их с родом Acetobacterium, которые являются анаэробными гомоацетогенными факультативными автотрофами (ацетогенами) и могут восстанавливать CO2 до уксусной кислоты (см. статью Acetobacterium woodii)[3]. Для производства уксуса применяются в основном представители двух родов — Gluconobacter и Acetobacter.