Признаки двудольных растений примеры

Класс Двудольные характеризуется наличием следующих признаков, отличающих его от Однодольных:
1. Зародыш с двумя семядолями.
2. Главный корень хорошо развит и сохраняется в течение всей жизни, поэтому преобладает стержневая (реже мочковатая) корневая система. .
3. Стебель к вторичному утолщению благодяря наличию камбия; проводящие пучки открытые.
4. Листья разнообразны по форме и рассечению, имеют пальчатое или перистое жилкование, форма края листовой пластинки может быть разной.
5. Цветки ациклические, полуциклические и циклические. Число членов каждого круга кратно 5, редко 2, еще реже 3.
К классу Двудольных относятся около 200 000 видов, 10 000 родов, около 300 семейств (в зависимости от принятой классификации) . Это травянистые и древесные растения.
Систематикой цветковых растений начиная с 18 века занималось множество учёных-ботаников, как отечественных, так и зарубежных. Все они внесли бесценный вклад в современное построение филогенетической (естественной) системы цветковых растений. Однако, общепринятой системы классификации покрытосеменных растений до сих пор нет. 

Жизнь человека зависит от состояния здоровья организма и масштабов использования его психофизиологического потенциала. Все стороны человеческой жизни в широком диапазоне социального бытия, в конечном счете, определяются уровнем здоровья. Здоровье бесценное достояние не только каждого человека, но и всего общества. Здоровье является основным условием и залогом полноценной жизни. Здоровье нам выполнять наши планы, успешно решать основные жизненные задачи, преодолевать трудности, а если придется, то и значительные перегрузки. Здоровье, разумно сохраняемое и укрепляемое самим человеком, обеспечивает ему долгую и активную жизнь.

Папороті частіше ростуть у тінистих вологих лісах і на дні сирих ярів. Набагато рідше вони зустрічаються на відкритих місцях. Папороть має укорочене надземне стебло. Від нього відходять довгі і широкі перисті листки. Надземний стебло у папороті є продовженням підземного пагіна - кореневища. Від кореневища відходять додаткові корені.

Папороті харчуються так само, як і інші зелені рослини: у листі на світлі вони утворюють органічні речовини. Органічні речовини йдуть не тільки на харчування рослини, але частина їх відкладається в кореневище.

Папороть є багаторічною рослиною. Пізньої осені надземні частини його відмирають, а кореневище зимує під снігом. Навесні, коли відтане і зігріється грунт, з верхівкової бруньки кореневища виростає вкорочене стебло з листям. У порівнянні з мохами будова папоротей складніше: у них є не тільки стебло і листя, а й коріння.

На нижньому боці листя папороті влітку з'являються коричневі горбки. При розгляді під мікроскопом препарата (поперечного розрізу листа) ці горбки мають вигляд маленьких парасольок. Під прикриттям їх знаходяться купки дрібних мішечків із спорами. За до спор папороті розмножується. Після дозрівання, потрапляючи на вологий, не зайнятий іншими рослинами грунт, спори проростають.