Нефридии это выделительные органы, которые имеются а) сойки в) дождевого червя с) тапира d) щуки

Нефридии это выделительные органы которые имеются у безпозвоночных животных

У всіх спорових рослин в їхньому життєвому циклі розвитку чітко відбувається чергування статевого і безстатевого поколінь.

Статеве покоління являє собою заросток або гаметофіт. Він утворюється із спорі має гаплоїдний набір хромосом (n). Функція заростку – утворення статевих клітин – гамет. На ньому розвиваються органи статевого розмноження: архегонії (жіночі статеві органи) і антеридії (чоловічі статеві органи). В архегоніях розвиваються яйцеклітини, в антеридіях – сперматозоїди.Назва рослини "гаметофіт"означає рослини, яка утворює гамети.

Безстатеве покоління – спорофіт, утворюється із зиготи і несе диплоїдний (2n) набір хромосом. Воно виконує функцію утворення спор, яке проходить у спеціальних органах — спорангіях.

Тканина спорангіїв також має подвійний набір (2 n) хромосом, вона поділяється шляхом мейозу у результаті чого розвиваються спори – гаплоїдні клітини з поодиноким набором хромосом (n). Назва покоління "спорофіт" означає рослину, що утворює спори.

У мохів у життєвому циклі розвитку переважає гаметофіт (статеве покоління), у хвощів, плаунів, папоротей – спорофіт (безстатеве поко­ління).

Відділ Ринієподібні (Риніофіти)

 

 

Сюди належать виключно викопні рослини, які жили на Землі близько 450 млн років тому. Риніофіти мали примітивну будову. Листя і справжніх коренів вони не мали, до ґрунту прикріплялись ризоїдами – безбарвними виростами, схожими на кореневі волоски. Тіло їхнє складалося із гілочок, розгалужених на дві частини (дихотомічне галуження). На суші дозволила їм вижити більш складна в порівнянні з водоростями внутрішня будова: наявність покривної і провідної тканин. Представниками риніофітів були куксонія (кущик до 7см висотою) і ринія, яка жила на болотистих місцях і сягала висоти 50см. Вчені вважають, що всі відділи сучасних наземних рослин походять від риніофітів.

 

Відділ Псилотоподібні (Псилофіти)

 

Це сучасні тропічні і субтропічні рослини, їх налічується близько 20 видів. Тіло не має листя і як у риніофітів дихотомічне галузиться. Псилофіти – рослини невеликих розмірів, середня висота яких не перевищує 25–40см. У життєвому циклі переважає спорофіт.

 

Відділ Мохоподібні (Бріофіти)

Мохоподібні або мохи це відокремлена група Вищих рослин, розвиток якої привів до еволюційного глухого кута. Вони з'явились майже одночасно з риніофітами, але дожили до наших днів. Це найбільш примітивні сучасні Вищі Спорові рослини.

Мохи мають хлорофіл, фотосинтезують, живуть на суші, у вологих місцях, рідше – у воді. Тіло мохів складається з тканин, але справжніх судин не має.

Розмноження в мохів здійснюється трьома безстатевим (спорами), статевим і вегетативним. Безстатевий і статевий б розвитку чергуються.

На відміну від усіх других вищих рослин, у життєвому циклі мохів гаплоїдний гаметофіт переважає над спорофітом та здійснює функції фотосинтезу, забезпечення водою і мінеральними солями. Мохоподібні ще існували у кам’яновугільному періоді і в теперішній час їх нараховується біля 35000 видів. Це, в основному, багаторічні рослини, широко розповсюджені у вологих місцях мешкання практично повсюди, від арктичної тундри до помірних зон північної та південної півкуль, до високогірних лісів тропічного поясу. Звичайні розміри мохів від 1мм до декількох сантиметрів. Водяні та епіфітні мохи мають стебла до 60см і більше. У своїй будові мохи являють собою верствище, або ж мають стебло і листя. Характерною ознакою усіх мохоподібних є – відсутність коренів. До ґрунту вони прикріплюються ризоїдами (епідермальними виростами). Інші тканини виражені слабо.

Одна із особливостей мохоподібних полягає у тому, що статеве та безстатеве покоління у них не розділені, а являють собою одну рослину. Гаметофіт розвивається із гаплоїдної спори. У різних видів мохів гаметофіт може бути одностатевим (дводомним) або двостатевим (однодомним). На гаметофіті утворюється спорофіт у вигляді коробочки із спорами. Спори, висипаючись із коробочки, проростають у протонему (або передросток), який являє собою зелену розгалужену нитку. На протонемах формуються бруньки, з яких часом розвивається гаметофіт. У життєвому циклі мохів, як вже зазначалося вище, домінує гаметофіт. Характер чергування поколінь у мохоподібних такий: з проростанням спори починається статеве покоління; воно закінчує своє існування утворенням гамет. Безстатеве покоління розпочинається проростанням зиготи і закінчується утворенням спор. Крім спороутворення мохам властиві і інший від безстатевого розмноження – вегетативний (виводкові бруньки, гілки та багатоклітинні виводкові тільця)

Объяснение:

Объяснение:

1. ))  1.Климатические особенности-например, температурный режим влажность

2.Деятельность животных-например дождевые черви играют большую роль в образовании гумуса

3.Деятельность растений- отмершие части растений это органика важная при почвообразовании

4.Рельефные особенности

5.Антропогенное воздействие

6.Горные породы -они определяют химический состав почвы

2))

верхний перегнойный (гумусовый) слой, обычно темного цвета, наиболее благоприятный для роста корней;

переходный от перегнойного к материнской породе;

материнская почвообразующая порода.

3))

Кислотность почвы почвы проявлять свойства кислот. Наличие ионов водорода (Н-ионов) в почвенном растворе, а также обменных ионов водорода и алюминия в почвенном поглощающем комплексе при неполной нейтрализации...

4))

Поглотительная почвы задерживать соединения или части их, находящиеся в растворенном состоянии, а также коллоидально распылённые частички минерального и органического вещества, живые микроорганизмы и грубые суспензии.

5))Основными морфологическими признаками почвенного профиля являются: строение, мощность слоя почвы и ее отдельных горизонтов, окраска, структура, сложение, новообразования, включения.