Чому у хижаків нюх розвинений краще ніж у рослиноїдних тварин? ​

хорошее обоняние для хищников необходимо. ему животние с лёгкостью смогут найти погибающего или больного животного, которые представляют из себя опасность для других, живых особей. т.к. они могут являться разносчиками различных заболеваний,которые могут являться смертельными. 

Залози внутрішньої секреції не мають проток. Їх секрети надходять безпосередньо в кров. Вони містять речовини-регулятори – гормони, які мають великий біологічною активністю. Навіть при незначною їх концентрації в крові можуть бути включені або виключені з роботи певні органи-мішені, діяльність цих органів може бути посилена або ослаблена. Виконавши своє завдання, гормон руйнується і виводиться нирками з організму. Орган, позбавлений гормональної регуляції, не може працювати нормально. Залози внутрішньої секреції функціонують все життя людини, але їх активність у різні вікові періоди неоднакова.До залоз внутрішньої секреції належать гіпофіз, епіфіз, щитовидна залоза, надниркові залози

.Розрізняють залози зовнішньої секреції, які виділяють свої продукти в протоки або назовні, залози внутрішньої секреції, які виділяють гормони безпосередньо в кров, і залози змішаної секреції: частина їх клітин виділяє секрети в протоки або наряджу, інша частина виділяє гормони безпосередньо в кров. До ендокринної системи належать залози внутрішньої і змішаної секреції, які виділяють гормони – біологічні регулятори. Вони діють в мізерно малих дозах на клітини, тканини і органи, чутливі до них. Після закінчення своєї дії гормони руйнуються, даючи можливість діяти іншим гормонам. Залози внутрішньої секреції в різні вікові періоди діють з різною інтенсивністю.

Поняття про залози внутрішньої секреції. Відомо, що залози, які є в організмі, виробляють специфічні речовини — секрети. Секрети можуть виділятися спеціальними протоками в порожнини тіла (в ротову порожнину, шлунок, кишечник) або в зовнішнє середовище. В цьому разі говорять про зовнішню секрецію, а залози називають залозами зовнішньої секреції.

Слинні, шлункові, сальні, потові залози — залози зовнішньої секреції. Але в організмі є залози, які не мають вивідних проток і виділяють секрети, що в них утворюються, прямо в кров. Це залози внутрішньої секреції, або ендокринні залози (від грецьк. еndon — всередині; кrіnеіn— виділяти). До залоз внутрішньої секреції належать гіпофіз, шишкоподібне тіло (епіфіз), підшлункова залоза, щитовидна залоза, надниркові залози, статеві, прищитовидні (паращитовидні) залози, вилочкова залоза.

Підшлункова і статеві залози — змішані, бо частина їхніх клітин виконує зовнішньосекреторну функцію, інша частина — внутрішньосекреторну.

Статеві залози виробляють не тільки статеві гормони, а й "статеві клітини (яйцеклітини і сперматозоони). Частина клітин підшлункової залози виробляє гормони інсулін і глюкагон, інші 'її клітини виробляють травний підшлунковий сік.

Ендокринні залози людини невеликі за розмірами, мають зовсім малу масу (від часточок грама до кількох грамів), багаті на кровоносні судини. Кров приносить до них необхідний будівельний матеріал і забирає хімічно активні секрети.

До ендокринних залоз підходить розгалужена сітка нервових волокон, їхню діяльність постійно контролює нервова система.

Залози внутрішньої секреції функціонально тісно пов'язані між собою, і ураження однієї залози зумовлює порушення функцій інших залоз.

Объяснение: