Опишите работу поджелудочной железы

Несмотря на то, что с медицинской точки зрения этот орган имеет простую форму строения, это не говорит о том, что функции, которые он выполняет, тоже просты. здесь все как раз наоборот. роль, которую играет эта железа в процессе пищеварения просто колоссальная. главная функция – это выработка всех необходимых ферментов, которым и происходит нормальный процесс пищеварения. среди ферментов, которые вырабатывает это орган можно выделить: фермент амилаза. главная роль этого фермента – это укорачивание длинных углеводных цепочек, которые должны распасться до молекул сахара, так как только их может усваивать кишечник человека. этому ферменту, при разжевывании какого-то крахмалосодержащего продукта, например, картофеля или риса, можно почувствовать сладковатый привкус, хотя сами эти продукты не сладкие фермент липаза. он активно воздействует на жиры, которые необходимо расщепить до самых простейших форм, таких как глицерин и жирные кислоты. именно в этом виде они способны усвоится и пройти процесс пищеварения. к тому же, этому ферменту способны усваиваться в организме человека аттике витамины, как а, д, е, к, которые относятся к жирорастворимым фермент нуклеаза. этому ферменту происходит разрыв поступивших нуклеиновых кислот в организм. он освобождает все свободные нуклеиновые кислоты, причем те, которые способны усвоиться в процессе пищеварения, а также пригодятся для построения уже собственных генетических структур фермент трипсиноген. этот фермент, как таковой, сам не участвует в пищеварительном процессе, но он играет важную роль в активации другого фермента, которому происходит расщепление всех поступивших в организм белковых молекул ферменты профосфолипазы. это важны ферменты, которые хорошо воздействуют на такие сложные жиры, как фосфолипиды. ссылка на источник:

Загальна характеристика прокаріотів

Прокаріоти – це організми, які не мають чітко диференційованого ядра, а містять його аналог – нуклеоїд.

Уперше ці мікроскопічні організми побачив під мікроскопом А. ван Левенгук у 1675 році. Але тільки в ХІХ сторіччі їм почали приділяти належну увагу. Виникла окрема галузь знань – мікробіологія. її засновником вважають Луї Пастера. Багато зробили для розвитку мікробіології вчені Р. Кох, 1.1. Мечніков, Ф. М. Гамалія, Д. К. Заболотний, М. Бейєрінк і С. М. Виноградський та ін.

Прокаріотів прийнято поділяти на два царства: Еубактерії та Археї. Еубактерії – велика група організмів, з якою в шкільній біології ознайомлюються на прикладі бактерій і ціанобактерій. Археї – це найдавніші з прокаріотичних організмів, які мають ряд відмінностей від еубактерій. Важливий крок уперед у вивченні прокаріотів був зроблений К. Воузом, який встановив, що археї – окрема від бактерій лінія еволюційного розвитку прокаріотів.

Прокаріотичні організми – це мікроскопічні, у переважній більшості одноклітинні та колоніальні істоти. Для прокаріотів характерним є і утворення багатоклітинних структур. Вони часто прикріплюються до поверхонь і формують біоплівки, які ще називають мікробними плівками. Ці плівки можуть мати від декількох мікрометрів до половини міліметра в товщину і часто містять багато прокаріотичних видів. Ще одним прикладом най шої багатоклітинної організації є утворення міксобактеріями при нестачі їжі плодових тіл, що містять близько 100 тис. бактеріальних клітин. Багатоклітинні структури існують і в деяких представників ціанобактерій та актинобактерій. У нитчастих ціанобактерій описані структури в клітинній стінці, що забезпечують контакт двох сусідніх клітин, – мікроплазмодесми.

Клітини прокаріотів мають фундаментальні відмінності від еукаріотичних клітин. У прокаріотів ядерний апарат не відмежований ядерною оболонкою від цитоплазми. їхні клітини позбавлені більшості мембранних органел, притаманних еукаріотам (хлоропластів, мітохондрій, ЕПС, апарата Гольджі, лізосом, мікротілець). Генетична інформація прокаріотів зберігається у вигляді кільцеподібної молекули ДНК в невеликій ділянці цитоплазми – нуклеоїді. ДНК прокаріотів, яка дістала назву "бактеріальної хромосоми", зазвичай не пов'язана з білками- гістонами і регуляція роботи генів здійснюється через метаболіти.

Отже, прокаріотичні клітини мають суттєві відмінності від еукаріотичних клітин, основними з яких є наявність нуклеоїда та відсутність багатьох мембранних органел.

Листья, имеющие одну листовую пластинку, опадающую осенью целиком, называют простыми.Форма у них далеко не проста (картофель, дуб, морковь и т.д.). Простые листья могут быть цельными и лопастными. Цельные листья имеют многие деревья - береза, яблоня, груша, вишня и т. д.

У лопастных листьев пластинка имеет надрезы, которые разделяет ее на лопасти (клена, дуба).Листья, у которых листовая пластинка состоит из нескольких листочков, прикрепленных к основному черешку при своих черешков и опадающих осенью по частям, называют сложными.Исключение: у розы, грецкого ореха сложные листья опадают целиком. 
тройчатосложными (клевер, земляника); 
пальчатосложными (люпин, конский каштан); 
перистосложные бывают двух типов: парноперистосложные (если лист заканчивается парой листочков - у гороха) и непарноперистосложные (если лист заканчивается одним листочком - у шиповника).