Ли́нька — процесс смены покровов животных, имеющий разнообразный характер. У рептилий она сопровождается сменой эпидермиса (кожи), а у млекопитающих и птиц сменой кожного покрова (перья, мех, шерсть), у насекомых во время линьки могут заменяться целые части тела, такие, как крылья или экзоскелет.
Среди позвоночных линька встречается у всех тетрапод. Линяют, сбрасывая несколько слоёв ороговевших клеток эпителия, лягушки и жабы. Линька также характерна для представителей пресмыкающихся. Среди рептилий змеи периодически целиком сбрасывают роговой покров, при этом образуется т. н. выползок — сброшенная «шкурка» змеи. У птиц при линьке сменяется оперение, причем в умеренных и приполярных широтах происходит сезонная линька (весной и осенью) — смена зимнего оперения на летнее. Иногда при этом меняется его окраска (полярная сова, белая куропатка). У млекопитающих, живущих в умеренных широтах, как правило, линька также происходит два раза в год — весной, когда сбрасывается густая зимняя шерсть, и осенью, когда нарастает тёплый зимний покров. Зачастую меняется и цвет этого покрова, например у зайцев, белок и других
Авитаминоза-возникает из-за нехватки витаминов
Объяснение:
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
1) Модифікаційна мінливість — зміни у фенотипі організму, що у більшості випадків носять пристосувальний характер та утворюються внаслідок взаємодії генотипу із навколишнім середовищем. Зміни в організмі та модифікації не успадковуються. У цілому поняття «модифікаційна мінливість» відповідає поняттю «визначена мінливість», яке ввів Чарльз Роберт Дарвін
2) Виходячи з розуміння молекулярних і цитологічних основ функціонування апарату спадковості, викладених у попередніх розділах, можна описати процеси передачі кінцевого результату активності генів - ознак - від батьків до нащадків і далі в ряду поколінь. При цьому використовують певну систему позначень, яка дозволяє, відволікаючись від конкретних молекулярних механізмів, записати процес у символьній формі - на кшталт того, як за до математичних формул і рівнянь описують фізичні процеси. Так само, як математична фізика тісно пов'язана з фізикою експериментальною, така формальна генетика є засобом або передбачити характер розподілу ознак у нащадків на основі відомостей про набір генів (генотип) батьків, або навпаки - установити генотип батьків і нащадків за кількісним розподілом ознак.
Історично генетика як наука розпочалася саме з вирішення питань другого типу, і досить довгий час носила характер формальної дисципліни просто тому, що молекулярна природа гена була невідомою. Проте це не завадило встановити важливі генетичні закономірності вже в цей початковий період.
Основні закони спадковості були відкриті Грєгором Менделем (1822-1884), монахом августинського монастиря, який жив у австрійському місті Брюнн (нині Брно, Чехія), викладав математику в монастирській школі та експериментував із передачею у спадок індивідуальних ознак гороху Pisum sativum. Робота Менделя, яка є взірцем наукової роботи, тоді не привернула уваги широкого загалу, оскільки випередила свій час. Менделівські результати були відкриті заново через З5 років, а саме в 1900 р. (див. історичну довідку), відколи й беруть початок систематичні генетичні дослідження.