Как происходит нервная и гумонетарная регуляции сердца?

Нервная регуляция:
Симпатическая система усиливает активность сердца (положительные дромо-, ино-, хроно- и батмотропный эффекты) . Парасимпатическая угнетает (отрицательные дромо-, ино-, хроно- и батмотропный эффекты)
Гуморальная:
Адреналин усиливает работу сердца. Активация аденилатциклазы отмечается в миокарде и при действии глюкагона — гормона, выделяемого альфа-клетками панкреатических островков, что также вызывает положительный инотропный эффект.
Гормоны коры надпочечников, ангиотензин и серотонин также увеличивают силу сокращений миокарда, а тироксин учащает сердечный ритм. Гипоксемия, гиперкапния и ацидоз угнетают сократительную активность миокарда. Увеличение содержания солей калия в крови угнетает, а кальция усиливает
работу сердца.

Вот это интересные факты я сам их рассказывал =)

 месяц назад по биологиии

 

 

Быстрота роста раков зависит прежде всего от температуры и состава воды, наличия корма и плотности обитания раков в водоеме. Темпы роста раков в разных водоемах различны. Но и в одном водоеме год на год не приходится, многое зависит от температуры воды. В первое и второе лето жизни у самцов и самок быстрота роста одинаковая, но в конце третьего лета, или второго года жизни, самцы в среднем уже крупнее самок. В условиях русского климата  раки к концу первого лета достигают 1,4-2,2-сантиметровой длины, к концу второго лета - 2,5-4,0 см и к концу третьего лета - 4,5-6,0 см. Минимального разрешенного для ловли размера (10 см) самцы достигают в 6-7-летнем возрасте, самки - в 1-8-летнем возрасте. В водах с достаточным для раков количеством корма

и при других благоприятных условиях .раки могут достичь разрешенных к ловле размеров года на два раньше указанного срока, но при неблагоприятных условиях - на несколько лет позже.

Часто спрашивают, до каких размеров могут вырасти раки. Советник по рыболовству Брофельдт в 1911 г. отмечал, что в местечке Кангасала попадались экземпляры длиной в 16-17 см, хотя потом таких раков ловили все реже и реже. Суомалайнен сообщал, что выловленные в 1908 г. 12,5-13-сантиметровой длины раки были экземплярами средних размеров. Эти свидетельства кажутся нам сказками - ракам не обязательно быть столь больших размеров. В 1951 г. журнал "Сеура" был устроителем соревнования - кто за лето выловит самого крупного рака. Победителем стал участник соревнования, выловивший рака длиной 17,5 см, до кончика клешни - 28,3 см, весом 165 г. У рака была только одна клешня, чем объясняется его относительно малый вес. Сюрпризом можно считать, что раком-великаном оказалась самка. На втором месте был самец, длина которого была 16,5 см, а до кончиков клешней - 29,9 см. Весил этот экземпляр 225 г. Из литературы известны и другие примеры выловленных раков длиной 17,0-17,5см. Интересно отметить, что, по сведениям эстонского ученого Ярвекюлгина, самцы раков длиной свыше 16 см и весом 150 г, а самки раков длиной более 12 см и весом 80-85 г - исключительная редкость. Очевидно, выловленную в Финляндии в 1951 г. самку можно считать великаншей.

А возраст раков? Как долго раки живут? Пока нет достаточно точного метода определения возраста раков, подобного тому, каким устанавливается возраст рыбы. Продолжительность жизни особей раков вынуждены определять, сравнивая между собой возрастные группы или группы раков одинаковой длины. Из-за этого невозможно точно определить возраст единичных крупных экземпляров. В литературе есть сведения о раках, достигав-iiivw 20-летнего возраста.

СНІД - синдром набутого імунодефіциту - це остання стадія інфекційної хвороби, що має назву ВІЛ-інфекція. Збудником хвороби є вірус імунодефіциту людини (скорочено ВІЛ), який вражає клітини крові, так звані СД4-лімфоцити, що забезпечують гомеостаз організму людини і захищають його від інфекційних захворювань, розвитку злоякісних пухлин та інших уражень. Внаслідок дії ВІЛ відбувається глибоке ушкодження імунної системи і людина стає беззахисною перед збудниками різних інфекцій. Хвороба розвивається повільно, протягом 8-12 років і закінчується клінічною картиною, яку назвали СНІДом. До цього часу СНІД залишається невиліковною хворобою.

Шляхи інфікування.

ВІЛ-інфікована людина - це носій вірусу, здатний заражати здорову особу. Зараження відбувається, коли вірус з організму ВІЛ-інфікованого разом з кров`ю, спермою чи виділенням піхви, або з грудним молоком матері потрапляє в кров здорової людини чи дитини.

Вірус передається:

- при статевих стосунках з ВІЛ-інфікованою особою, коли через слизову оболонку статевих органів (піхви, члена), прямої кишки чи ротової порожнини вірус проникає в організм статевого партнера;

через кров, насамперед через спільні шприци та голки при внутрішньовенному введенні наркотичних речовин, а також забруднений кров'ю, нестерильний медичний інструмент;

- дитині від ВІЛ-інфікованої матері - інфікування відбувається під час вагітності, пологів чи при годуванні грудним молоком.

Підступність ВІЛ-інфекції у тому, що після зараження людина може довгий час не відчувати ознак хвороби, вважати себе здоровою і водночас заражати інших – насамперед своїх сексуальних партнерів та партнерів по голці. Період безсимптомного носійства може тривати 8-10 і більше років, після чого розвивається СНІД.

Збудник СНІДу найчастіше вражає:

- ін'єкційних споживачів наркотичних речовин, що користуються спільними шприцами, голками, при фасуванні наркотику та введенні його ін`єкційним шляхом;

- сексуальних партнерів ВІЛ-інфікованих, що не застосовують засоби індивідуального захисту - презервативи. Особливо небезпечний щодо ризику зараження анальний секс: слизова оболонка прямої кишки надзвичайно чутлива до пошкоджень, через які вірус проникає в кров.

Ризик зараження зростає при наявності у партнерів венеричних хвороб, оскільки в уражених місцях статевих органів скупчується велика кількість інфікованих ВІЛ лімфоцитів. Доведено, що жінки в 3 рази частіше заражаються при статевому контакті від інфікованих чоловіків, ніж чоловіки від інфікованих жінок.

У випадку вагітності ВІЛ-інфікованої жінки ризик народження інфікованої дитини в значній мірі залежить від стану здоров`я вагітної, кількості вірусу в її крові, симптомів хвороби, особливо ураження шийки матки та піхви, тривалості пологів, числа попередніх вагітностей. Наукові дослідження свідчать про те, що плід може бути інфікованим уже на 8 - 12 тижні вагітності, проте у більшості випадків зараження немовлят відбувається в момент пологів.

Не виключена можливість ураження ВІЛ при порушенні правил гігієни при голінні, манікюрі, татуюванні та деяких інших косметичних процедурах, а також при медичних маніпуляціях, які супроводжуються пошкодженням цілісності шкіри чи слизових оболонок з використанням нестерильних інструментів. Правильна і своєчасна обробка косметичного приладдя та стерилізація медичного інструментарію (чи використання одноразового) забезпечують безпеку їх застосування.

СНІД не передається:

Хоча ВІЛ вражає весь організм, до цього часу не доведена можливість інфікування через піт, сечу, кал, сльози, слину, оскільки кількість вірусних частинок в цих рідинах надзвичайно мала для зараження. Хвороба не передається побутовим шляхом: через повітря при чханні, кашлі, при спільному проживанні, роботі в одному приміщенні, користуванні посудом. Не треба боятись подати руку чи обійняти інфіковану і хвору людину, не страшні також дружні поцілунки, якщо на губах відсутні виразки чи тріщинки. Безпечним щодо зараження ВІЛ є спільне відвідання місць громадського користування - лазні, сауни, басейну, туалету. СНІДом не можна заразитись в громадському транспорті.