Сравнение крови человека с кровью лягушки оборудование: микроскопы, постоянные микропрепараты крови лягушки и человека, флеш-анимации крови лягушки и человека микропрепарат крови человека, микропрепарат крови лягушки ход работы просмотрите кровь лягушки. зарисуйте эритроцит; опишите его форму и форму ядра. зарисуйте лейкоциты, если удастся их найти. укажите, чем эритроцит человека отличается от эритроцита лягушки. раскройте преимущества, которые достигаются при этом.

В крови лягушки есть ядро. а у человеческой крови нету

Мохоподібні – бріофіти (бріологія – наука про мохи) – вищі спорові рослини, багаторічні, дрібні (2-50 мм) живуть в помірному та холодному поясах, в тропіках, в гірських районах, сухих степах і пустелях. Мохи є: зелені зозулин льон (звичайний), маршанція; білі а) торф’яний мох (сфагнум). Деякі з мохів протягом років можуть зберігати життєздатність знаходячись у висушеному стані.

В життєвому циклі мохів є чергування двох поколінь:..., домінує гаметофіт. Мохи нерозчленовані, погано захищені від нестачі вологи. Невелика висота стебла обумовлена недостатньою ризоїдів як водопоглинаючого органа (відсутність справжніх судинних тканин), а також відсутністю добре розвиненої механічної тканини.

Зозулин льон. Будова гаметофіту. Вегетативне тіло представлене сланню, що складається з стебла і листків, коренів немає, є ризоїди – вирости поверхневих клітин тіла. Стебло покрите шкірочкою, під нею механічна тканина, далі в глибину основна, і в центрі примітивний провідний пучок. Стебло невелике (30-40 мм), трав’янисте, пряме, нерозгалужене, густо вкрите сидячими лінійно-ланцетними листками. Листки дрібні, лускаті, на чоловічих екземплярах листки більші, сидять густіше і мають червонуватий колір.

Зозулин льон – дводомна рослина, бо чоловічі і жіночі статеві органи містяться на різних рослинах. Ризоїди виконують функції кореня: утримання рослини в ґрунті та всисання з нього розчинів поживних речовин. Але на відміну від коренів, ризоїди не мають тканин. На верхівці стебла чоловічої особини формуються антеридії, у яких дозрівають сперматозоїди; на верхівці стебла жіночої особини формуються архегонії, де дозрівають яйцеклітини.

     

Запліднення відбувається за участю вологи, ранньою весною. Сперматозоїд проникає до яйцеклітини за до води і відбувається запліднення. З заплідненої яйцеклітини виростає спорофіт: він складається з стопи, стеблоподібної ніжки і коробочки, що накрита кришечкою. В коробочці містяться спорангії, в яких достигають спори.

Коробочка має спеціальне пристосування до розсіювання спор. Кришечка з коробочкою з’єднана зубчиками, які в суху погоду відчиняються назовні і цим самим відкривають вихід дозрілим спорам. Спора падає на землю і починає проростати, утворюючи протонему – тонкі розгалужені нитки, які мають верхівкову бруньку, з якої виростають дорослі рослини моху.

Зозулин льон – рослина багатолітня, тому на другий рік на чоловічих і жіночих рослинах утворюються антеридії і архегонії. За характером живлення – автотрофи (фотосинтез в хлоропластах). Зозулин льон може вбирати води в 4 рази більше за власну масу. Практичне значення зеленого моху незначне, часом його використовують, як підстилку для тварин. Може спричинити заболочення лісу.

Сфагнум (білі мохи – сфагнові) – торф’яний мох. Одержав таку назву, бо бере участь в утворенні торфу, а білий – бо в сухому стані він забарвлений в білий, або ясно-зелений колір. В Україні – 30 видів. Будова гаметофіту – стебло (10-15 см) галузисте, вкрите листочками, коренів і ризоїдів сфагнум немає, прикріплюється нижньою частиною стебла. Росте він верхівкою і в міру росту нижня частина стебла відмирає.

Листки сфагнуму складаються з 2-х типів клітин – одні клітини довгі і вузькі, заповнені хлорофілом (хлорофілоносні, здатні до асиміляції (фотосинтез)), між ними розміщені великі овальні, мертві клітини з тонкими стінками і великими порами. Мертві клітини заповнені водою, а при висиханні повітрям (робляться білими). За до листків, сфагнум вбирає воду як губка (в 25 разів більше за свою масу).

Сфагнум – однодомна рослина (чоловічі і жіночі органи на одній рослині). Процес запліднення відбувається ранньою весною при наявності води. З зиготи виростає спорофіт, що являє собою ніжку з кулястою коробочкою. Спора випадає на ґрунт і проростає, утворюється протонема з ризоїдами, в дорослої рослини їх нема. Бруньки протонеми дають нову особину гаметофіт.

Объяснение:

Бычий цепень относится к ленточным червям, поэтому имеет тело лентовидной формы длиной больше десяти метров, которое состоит из члеников.

Бычий цепень обитает в тонкой кишке. В другом отделе кишечника паразит существовать не может.

Промежуточным хозяином этого глиста является крупный рогатый скот (бык, корова или телята) . В организме скота личиночная форма развивается.

Заражение человека бычим цепнем происходит при поедании сырой (или же полусырой) говядины, которая содержит жизне цистицерки. Цистицерки имеют вид беленьких пузырьков размером с горошину, которые наполнены жидкостью.

Заражение человека может произойти так же из-за использования для сырого и вареного мяса говядины одной и той же разделочной доски или ножа.

В пузырьке расположен маленький вырост: небольшая головка с четырьмя присосками и маленькая нитевидная шея, ввернутая внутрь (по типу пальца перчатки) .

При попадании в организм оболочка цистицерки растворяется, головка личинки выворачивается и укрепляется присосками на слизистой тонкой кишки.

Происходит быстрый рост глиста.

Скорость роста бычьего цепня очень большая — дневной прирост 7-12 сантиметров. Через три-четыре месяца вырастает зрелый ленточный червь (бычий цепень) длиной от шести до пятнадцати метров. С этого момента от зада глиста отрываются членики, набитые яйцами глист.