Відповідь:
Відділ Плауноподібні (Lycopodiophyta) — відділ вищих спорових судинних рослин, що налічує близько 1000 сучасних видів (в Україні 12 видів) і представлений двома класами: плауновидні (Lycopodiopsida) та молодильникові (Isoetopsida). В життєвому циклі плауноподібних переважає нестатеве покоління, тобто спорофіт. Спорофіт плауноподібних розчленований на: – корінь; стебло; – дрібні, іноді лускоподібні листки. Листки плауноподібних є виростами стебла. Вони слабкодиференційовані, з 1-2 нерозгалуженими жилками. Пагони плауноподібних не мають чітковиражених вузлів і міжвузлів. Стебла та корені плауноподібних дихотомічно галузяться. Спорангії плауноподібних розташовані або в пазухах, або з верхнього боку видозмінених листків (спорофілів). Чергуючись із стерильними листками, вони утворюють уздовж стебла спороносні зони або ж зібрані у спороносні колоски (стробіли). Гаметофіт плауноподібних – невеличкий (близько 3 мм у діаметрі) підземний безхлорофільний двостатевий заросток, який вступає в симбіоз із грибами, розвивається дуже повільно і живе до 20 років.
Пояснення:
47, XXY; 48, XXXY; Синдром Клайнфельтера — полісомія по X-хромосомі у чоловіків;
45X0; 45X0/46XX; 45, X/46, XY, 46 а, X iso (Xq) Синдром Шерешевського — Тернера — моносомія по X хромосомі, в тому числі й мозаїцизм;
47, XXX; 48, , 49, полісоміі по X хромосомі, найчастіше — трисомія X;
47, ХХ, 21 +; 47, XY, 21 + Синдром Дауна — трисомія по 21-й хромосомі;
47, ХХ, 18 +; 47, XY, 18 + Синдром Едвардса — трисомія по 18-й хромосомі;
47, ХХ, 13 +; 47, XY, 13 + Синдром Патау — трисомія по 13-й хромосомі;
46, XX, 5р- Синдром котячого крику — делеція короткого плеча 5-ї хромосоми;
46 XX або ХУ, 15Р-. Синдром Прадера-Віллі — аномалія 15 хромосоми.
Объяснение:
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Написать эссе по биологии на тему "дыхательная система" 8 класс
Газообмен осуществляется в альвеолах лёгких, и в норме направлен на захват из вдыхаемого воздуха кислорода и выделение во внешнюю среду образованного в организме углекислого газа.
Взрослый человек, находясь в состоянии покоя, совершает в среднем 14 дыхательных движений в минуту, однако частота дыхания может претерпевать значительные колебания (от 10 до 18 за минуту)[1]. Взрослый человек делает 15—17 вдохов-выдохов в минуту, а новорождённый ребёнок делает 1 вдох в секунду. Вентиляция альвеол осуществляется чередованием вдоха (инспирация) и выдоха (экспирация). При вдохе в альвеолы поступаетатмосферный воздух, а при выдохе из альвеола удаляется воздух, насыщенный углекислым газом.
Обычный спокойный вдох связан с деятельностью мышц диафрагмы инаружных межрёберных мышц. При вдохе диафрагма опускается, рёбра поднимаются, расстояние между ними увеличивается. Обычный спокойный выдох происходит в большой степени пассивно, при этом активно работают внутренние межрёберные мышцы и некоторые мышцы живота. При выдохе диафрагма поднимается, рёбра перемещаются вниз, расстояние между ними уменьшается[2].
По расширения грудной клетки различают два типа дыхания:[источник не указан 184 дня]
грудной тип дыхания (расширение грудной клетки производится путём поднятия рёбер), чаще наблюдается у женщин;брюшной тип дыхания (расширение грудной клетки производится путём уплощениядиафрагмы), чаще наблюдается у мужчин.