Всегда ли модификации имеют при характер?

НЕ ВСЕГДА правильный ответ

Бактерии распространены повсеместно: в воздухе, в воде, в почве, в живых организмах. Бактерии были обнаружены даже на дне океана на глубине нескольких километров, в термальных источниках, температура воды которых достигает 90 градусов, в нефтеносных пластах, то есть они существовать в таких условиях, где другие живые организмы не встречаются вообще. Благодаря жизнедеятельности почвенных бактерий совместно с другими организмами – растениями, грибами – обеспечивается плодородие почвы. В 1 грамме чернозема содержится около 10 миллиардов бактерий. Они разлагают органические вещества, оставшиеся от мертвых животных и растений, которые поступают в грунт. Благодаря этому, образуются неорганические вещества, которые позднее могут употреблять другие организмы, в том числе растения, а также выделяется углекислый газ, необходимый растениям для фотосинтеза. Большое количество перегноя образуется бактериями при удобрении почвы навозом, при культивировании многолетних и однолетних травянистых растений, у которых отмирают многочисленные корни. При наличии кислорода в почве бактерии за короткий период времени подвергают превращению перегноя в минеральные вещества для питания растений, в том числе культурных. С целью обеспечить лучшие условия для жизнедеятельности полезных почвенных бактерий в сельском хозяйстве проводят обработку и удобрение почвы. Благодаря рыхлению верхнего слоя почвы, сохраняется влага, и происходит обогащение почвы воздухом, что необходимо как для жизни культурных растений, так и для почвенных бактерий. Также и внесение навоза питает не только культурные растения, но и бактерии. Цианобактерии и некоторые бактерии почвы усваивать азот воздуха и преобразовывать его в доступную для употребления растениями форму. Клубеньковые бактерии являются одной из таких групп бактерий. Они поселяются на корнях бобовых и некоторых других растений (облепихи, шелковицы). Клубеньковые бактерии усваивать азот из воздуха и продуцировать органические азотсодержащие вещества, обогащая ими почву. Усваивая органические вещества, бактерии обеспечивают очищение водоемов. Но также они могут провоцировать обратный процесс – «цветение воды». Цианобактерии, зеленые и пурпурные серные бактерии вместе с растениями формируют запасы органических веществ в природе, образуя их из неорганических соединений. А цианобактерии еще и выделяют в атмосферу свободный кислород, которым дышат все живые существа. Образование залежей природного газа и нефти также происходило с участием определенных видов бактерий. Жизнь на Земле невозможна без жизнедеятельности бактерий, так как они участвуют в круговороте веществ в природе, осуществляя химические превращения, не доступные ни животным, ни растениям.

1. Порівняльна характеристика папоротеподібних і голонасінних

ВІДМІННІ ОЗНАКИ ВІДДІЛ

1) ПАПОРОТЕПОДІБНІ

2) ВІДДІЛ ГОЛОНАСІННІ

Кількість видів:

1) 120

2) Близько 800

Філогенез:

1) Предки – риніофіти

2) Предки – давні різноспорові папоротеподібні

Травянисті форми:

1) Є

2) Відсутні

Розміри тіла:

1) Від кількох мм до 20 м у висоту

2) Висота до 150 м

Камбій у стеблі:

1) Відсутній

2) Є

Листки:

1) Різних типів, або великі, перисторозсічені                                                 2) Великі цілісні або розсічені, голчасті або лускоподібні

Корені:

1) Додаткові

2) Головний і бічні, додаткові корені зустрічаються рідко

Гаметофіти:

1) Двостатеві

2) Одностатеві: жіночий гаметофіт (мегагаметофіт) – ендосперм з архегоніями, чоловічий гамето¬фіт (мікрогаметофіт) – пилкове зерно

Гаметофіти:

1) Самостійні, пристосовані до життя у вологих умовах

2) Повністю втратили самостійність, утворюються на спорофіті і живуть на ньому

Запліднення:

1) Пов’язане з водою

2) Не пов’язане з водою

Насінні зачатки:

1) Відсутні

2) Є (являють собою нуцелус-мегаспорангій, оточений покривом – інтегументом)

Розмноження:

1) Спорами

2) Насінням

2..У чому перевага голонасінних над іншими рослинами?

Голонасінні мають насінину, яка лежить на лусочках відкрито і захищена лише насінною шкіркою. На сьогодні голонасінних налічується понад 700 видів. Поява насіння, різноманітність життєвих форм (дерева, кущі), наявність продихів до­зволяють суттєво зменшити випаровування. Стовбури хвойних висотою звичайно 40–70 м, але можуть сягати 100 м і більше (наприклад, у мамонтового дерева); потовщення стовбура відбувається за рахунок розростання деревини (діяльності камбію), основна частина клітин якої мертва. Такий стовбур краще протистоїть вітрам. У корі на деревині хвойних багато смоляних ходів (канальців), заповнених живицею. При ушкодженні стовбура на його поверхні з’являються краплі густої клейкої живиці, яка затягує рану.