Структура, расположенная в ядре, образованная молекулой днк и белками-гистонами называется?

Молекула ДНК обвивает белки гистоны, образуя нуклеосому, диаметром 7нн.

Відповідь:

Здатність ока до акомодації з віком слабшає. Цей процес починається відразу після народження, поступово посилюється і відчутно виявляється у зрілому віці. Ослаблення здатності до акомодації пов’язане з фізіологічною інволюцією кришталика, унаслідок чого змінюється його фізико-хімічний склад.

Кількість вологи в кришталику зменшується, він стає щільнішим, особливо в ділянці ядра (починає формуватися у 20 років, а в 40 років цей процес завершується), знижується його еластичність. До 60 років ущільнення кришталика практично закінчується.

Вікову зміну акомодації називають пресбіопією (presbyopia; від грец. presbys — старий, ops — зір) — стареча далекозорість. Пресбіопія виявляється після 40 років і характеризується віддаленням найближчої точки ясного зору далі від тієї відстані, на якій людина працює, нише тощо (більше ніж на 33 см), і пацієнт починає зазнавати труднощів при роботі на близькій відстані. При розгляданні дрібних предметів їх доводиться не наближати, а відсувати від ока все далі й далі.Ослаблення акомодаційної здатності ока у зв’язку з віком уперше вивчив Дондерс (Donders) (1860, 1888). Він склав графічну таблицю змін об’єму акомодації з віком, де на осі абсцис зазначено вікові групи, а на осі ординат —  положення найближчої точки ясного зору. Вікове зменшення об’єму акомодації має вигляд правильної кривої. Приблизно в 65 років акомодаційна здатність ока наближається до нуля, і найближча точка ясного зору відсувається у нескінченність. Крім крмвоїзміни положення найближчоїточки ясного зору залежно від віку Дондерс наводить криву зміни положення найдальшої точки ясного зору (r) залежно від віку в еметропів. До 55 років вона проходить по горизонталі, а потім відхиляється донизу у зв’язку з тим, що в осіб похилого віку склерозування кришталика призводить до деякого його сплощення і формування гіперметропії.

Пояснення:

Різні види рослин зростають не самі по собі, а у певних рослинних угрупованнях: вони пристосувалися до спільного зростання в одному місці, взаємодіють між собою задля найбільш ефективного використання вологи, світла та інших ресурсів середовища, при цьому одні види рослин створюють умови для існування інших (одні рослини можна знайти в лісі, інші - на болоті чи луці тощо).

восени відмирають трав'янисті рослини або лише їхні надземні частини;
• листопадні деревні рослини скидають листки;
• навесні рослини розвиваються з насіння або підземних частин, розпускаються листки, квітки та ін.