Відповідь:
Міністерська Декларація про захист Чорного моря (Одеса, 1993) окреслює політичні рамки для впровадження Конвенції. Вона ґрунтується на Декларації Ріо і закликає до негайних, виважених і безперервних дій на всіх рівнях, спрямованих на захист та відтворення морського середовища і забезпечення сталого розвитку Чорного моря.
Одеська Декларація стала основою для Міжнародної програми управління довкіллям і захисту Чорного моря та розробки Стратегічного плану дій, який був підписаний у 1996 р.
Нині у рамках міжнародного співробітництва розробляються гармонізовані регіональні критерії якості довкілля, здійснюється координація національних програм зниження скидання небезпечних речовин і біогенів, впроваджується узгоджена система моніторингу морських вод. Чорноморське економічне співробітництво (ЧЕС), яке було започатковане в 1992 р. як процес комплексної багатосторонньої співпраці, зараз стало регіональною економічною організацією.
Україна брала участь в усіх робочих групах, включаючи групу з охорони довкілля. Ця група має справу, головним чином, з проблемами довкілля Чорного моря. На її останній нараді (Софія, 14-15 вересня 1998 р.) група ухвалила рішення щодо гармонізації систем моніторингу довкілля. ЧЕС підтримує створення Чорноморського екологічного фонду і впровадження спільної системи державного контролю портів регіону.
Україна є стороною Конвенції про запобігання забрудненню морського середовища з суден (MARPOL 73/78, а з 1999 р. - МКУБ), яка визначає Чорне і Азовське моря як "спеціальний регіон". Забруднення, що надходять у Чорне море із стоку Дунаю, визначають умови стану морського довкілля. Україна бере участь у Чорноморській і Дунайській екологічних програмах і робить активний внесок у зусилля з реалізації послідовного регіонального підходу.
Створена спільна Чорноморсько-Дунайська робоча група має на меті визначити необхідний ступінь зниження кількості біогенів для поліпшення морської екосистеми.
Пояснення:
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
шлунковий сік — це прозора рідина, яку виробляють численні залози слизової оболонки і яка забезпечує хімічне перетравлення їжі в шлунку. за добу людина виробляє до 2 л шлункового соку. його основними компонентами є хлоридна кислота і травний фермент пепсин, який бере участь в розщепленні білків. у шлунку відбуваються лише початкові етапи розщеплення білків, їхнє кінцеве руйнування до окремих амінокислот закінчується в тонкій кишці.
шлунковий сік настільки кислий (за рахунок значної кількості хлоридної кислоти), що міг би розчинити навіть залізний цвях, не кажучи вже й про стінки шлунка. проте цього не відбувається, адже слизова оболонка шлунка виробляє густий, в’язкий слиз, який захищає його стінки від самоперетравлення та агресивної дії хлоридної кислоти.
роль хлоридної кислоти:
— знешкоджує бактерії та інші мікроорганізми, що надходять разом з їжею;
— хімічно руйнує компоненти їжі;
— є роботі головного ферменту шлункового соку -
пепсину.