Каких биогеоценозов больше в калининградской области лесных луговых или степных и из каких пород древесных растений состоят леса? ответьте !

Жил-был злой тролль. Однажды он смастерил такое зеркало, в котором всё доброе и прекрасное уменьшалось донельзя, а всё негодное и безобразное выступало ещё ярче и казалось ещё хуже. Тролля это ужасно потешало, а его ученики бегали повсюду с зеркалом. Наконец они решили взобраться на небо и посмеяться над самим Творцом. Они поднимались всё выше и выше, и вдруг зеркало выпало и разбилось на множество осколков. Осколки разлетелись по белу свету. Одни стали попадать людям в глаза, и человек видел в каждой вещи только плохое, а другие попали людям в сердце, и сердце превращалось в кусок льда. Злой тролль видел всё это и хохотал.

В большом городе жили по соседству двое бедных детей — Кай и Герда. Они любили друг друга как брат и сестра. Обе семьи выращивали цветы, и дети любили сидеть возле кустов с розами.

Однажды, сидя возле кустов и читая книгу, Кай вскрикнул: ему что-то попало в глаз и кольнуло в сердце. Это были осколки дьявольского зеркала. Теперь сердце Кая превратилось в кусок льда, и он начал всё видеть в искажённом виде. Прекрасные розы ему стали казаться гадкими, а взрослых он передразнивал и грубил им.

Наступила зима. Однажды Кай пошёл на большую площадь кататься на санках. Внезапно там появилась ослепительная женщина в белом на больших санках — Снежная королева. Кай привязал к её санкам свои и покатил. Вскоре они выехали за ворота города. Снежная королева завернула Кая в свою шубу, поцеловала мальчика, и он забыл про Герду и всех домашних.

Когда Кай не вернулся домой, Герда много плакала. Она не верила, что Кай умер, и отправилась на его поиски. По дороге девочка попала к старушке-чародейке, у которой был чудесный сад. Чары старушки заставили Герду забыть обо всём, и она осталась в доме с чудесным садом, где всегда было лето. Но однажды девочка увидела розы, которые напомнили ей о доме, и всё вспомнила. Она спросила цветы в саду, видели ли они Кая под землёй. Получив отрицательный ответ, Герда поняла, что Кай жив.

Вскоре Герда встретила большого ворона. У ворона была невеста, которая жила во дворце. От неё ворон узнал, что принцесса, большая умница, выходит замуж. Вороны описали внешность жениха, и Герда решила, что это и есть Кай.

С ворона и его невесты Герда проникла во дворец, но жених принцессы оказался не Каем. Выслушав историю девочки, принцесса подарила ей золотую карету с кучером и слугами, новые башмачки и красивую одежду.

В лесу на Герду напали разбойники. Они убили кучера и слуг, девочку взяли в плен. Маленькая разбойница, дочка атаманши, оставила Герду у себя. Она показала Герде свой зверинец, в котором были Северный олень из Лапландии и лесные голуби. Услышав историю Герды, лесные голуби сказали, что видели Кая в санках Снежной королевы по дороге в Лапландию. Маленькая разбойница отпустила Герду вместе с Северным оленем на его родину.

Северный олень привёз девочку к старой лапландке, которая дала письмо к старой финке, живущей возле царства Снежной королевы. Финка сказала, что пока у Кая в сердце и в глазу осколки зеркала, он не будет прежним, но Герда растопит лёд силой своего невинного детского сердца. В царство Снежной королевы Герда пришла одна, Северный олень не мог её туда сопровождать.

Посиневший от холода, но не чувствующий его из-за поцелуя Снежной королевы, Кай складывал из льдинок различные фигуры. Он хотел сложить слово «вечность», тогда Снежная королева подарила бы ему весь свет и пару новых коньков. Герда бросилась к Каю и горячими слезами растопила лёд. Кай заплакал, и осколок выпал из его глаза.

Кай с Гердой вернулись домой. По дороге они встретили Северного оленя и выпили молоко его молодой жены, отогрелись у финки, посетили лапландку. В лесу они встретили молодую разбойницу, которая рассказала о том, что ворон умер, и ворона осталась вдовой. Разбойница обещала при возможности навестить их. А дома их ждали два куста, усыпанных прекрасными розами.

Спадкова схильність до хвороб

Поряд із хворобами, чітко детермінованими спадковістю (генами та хромосомами) або чинниками середовища (травми, опіки), є велика і різноманітна група захворювань, розвиток яких зумовлений взаємодією певних спадкових впливів (мутацій або поєднань алелей) і середовища. Цю групу хвороб називають хворобами зі спадковою схильністю.

Причини та особливості розвитку цих захворювань дуже складні, багаторівневі, остаточно не з'ясовані і різні для кожної хвороби. Однак загальновизнано, що існують спільні особливості розвитку таких захворювань.

Основою спадкової схильності до хвороб є широкий генетично збалансований поліморфізм популяцій людини за ферментами, структурними і транспортними білками, а також за антигенними системами. У популяціях людини принаймні 25—30% локусів (із приблизно 40 000) представлено двома і більше алелями. Отже, індивідуальні комбінації алелей неймовірно різноманітні. Вони забезпечують генетичну унікальність кожної людини, виражену не тільки у здібностях, фізичних відмінностях, а й у реакціях організму на патогенні чинники навколишнього середовища. Хвороби зі спадковою схильністю виникають в осіб із відповідним генотипом (поєднання "приваблюючих" алелей) у разі провокувальної дії середовища.

Захворювання зі спадковою схильністю умовно поділяють на такі основні групи: вроджені вади розвитку; поширені психічні та нервові хвороби; поширені хвороби середнього віку.

Найпоширенішими вродженими вадами розвитку є розщеплення верхньої губи та піднебіння, вивих стегна, клишоногість тощо. До психічних і нервових хвороб зі спадковою схильністю належать шизофренія, епілепсія, маніакально-депресивні циркулярні психози, розсіяний склероз та ін. Серед соматичних хвороб середнього віку часто трапляються псоріаз, бронхіальна астма, виразка шлунку та 12-палої кишки, ішемічна хвороба серця, гіпертензія, цукровий діабет тощо.

У зв'язку з успіхами розшифрування геному людини новими науковими досягненнями розширилися можливості генетичного аналізу механізмів виникнення хвороб зі спадковою схильністю, незважаючи на їх складність. Патогенез такої хвороби — складний, багатогранний і багаторівневий процес, тому значення спадкових чинників неможливо з'ясувати однозначно у всіх випадках. Часто важко відокремити чинники один від одного як стосовно інтенсивності, так і тривалості їх дії. Розуміння причин і перебігу хвороб зі спадковою схильністю ускладнюється ще й тим, що їх розвиток — результат взаємодії генетичних чинників (моногенних чи полігенних) із чинниками середовища, дуже специфічними чи менш специфічними. Лише найновіші досягнення у вивченні геному та складанні генних карт хромосом людини дають змогу наблизитися до виявлення ефектів головного аномального гена.

Кожне захворювання зі спадковою схильністю — це генетично гетерогенна група з однаковими клінічними кінцевими проявами. У кожній групі є кілька різновидів, обумовлених генетичними та негенетичними причинами. Наприклад, групу ішемічних хвороб серця можна поділити на кілька моногенних форм гіперхолестеринемій (підвищений уміст холестерину в крові).

Причини розвитку хвороб зі спадковою схильністю схематично наведено на рис. 5.19. їх кількісні поєднання у розвитку захворювань можуть бути неоднаковими у різних людей.

Для вияву хвороб зі спадковою схильністю необхідне конкретне поєднання спадкових і зовнішніх чинників. Чим вираженіша спадкова схильність і більший ті лив середовища, тим для індивіда вища вірогідність за хворіти (у більш ранньому віці та у важчій формі).

Объяснение: