1. Каспийский геккон – частый посетитель жилых помещений. По вечерам в освещенной квартире его можно видеть на стене или потолке. Что привлекает геккона в жилые помещения? Почему он появляется в квартире по вечерам? Почему он легко может держаться на стенах домов и потолке? 2. Известны случаи находки глубокой осенью под старыми пнями деревьев больших скоплений гадюк. О чем свидетельствуют такие находки?

Слои кожи человека:

1) эпидермис

2)дерма

3)подкожная жировая клетчатка

Строение:

1)основа эпидермиса- базальный слой, состоящий из 1 ряда мелких клеток цилиндрической формы. Над базальным слоем кератиноциты.

2) Дерма располагается между подкожной и жировой складкой. От эпидермиса ее отделяет базальная мембрана.

3) наиболее глубокая ткань позвоночных мезенхимального происхождения. Состоит из рыхлой соединительной и жировой ткани, адипоциты, фибробласты и макрофагма.

Функции:

1)барьерно- защитная

2)трофическую и опорную функцию

3)служит для связи

Глікокалікс(від лат. Glycic — солодкий і лат. callym — товста шкіра) — термін, що об'єднує ряд полімерних речовин (глікопротеїнів)[1], які виробляються бактеріальними, епітеліальними та іншими клітинами. Слиз на поверхні тіла риб також являє собою глікокалікс. Термін було вперше вжито на позначення полісахаридного матриксу, що виділяється клітинами епітелію і вкриває поверхню епітеліальної тканини. Глікокалікс є нещільним покриттям, що знаходиться з зовнішнього боку плазматичної мембрани усіх тваринних клітин. Це покриття складається з вуглеводневих частин гліколіпідів та глікопротеїнів мембрани. Глікокалікс кожної людини унікальний, хімічно ідентичні глікокалікси зустрічаються лише в однояйцевих близнюків. За до глікокаліксу організм здатний розрізняти власні здорові клітини і трансплантовані тканини, пошкоджені клітини та чужорідні організми. Глікокалікс містить молекули, за до яких клітини сполучаються одна з одною, а також молекули, що спрямовують рух клітин під час ембріонального розвитку організма.[2] Виявлено, що глікокалікс бере участь у регулюванні наповнення капілярів еритроцитами, і є підстави вважати, що він відіграє важливу роль у здійсненні багатьох інших функцій судинної системи, однак дослідження тривають.[3]