Укажите, как называются разные типы зубов у млекопитающих (на примере зубов верхней челюсти волка Клыки Коренные зубы Предкоренные (хищные) зубы Резцы

1) резцы
2) клыки
3) предкоренные
4) коренные зубы

Для исследования строения клетки, ее органоидов и составных частей успешно применяются традиционные микроскопические методы. Главным методическим приемом при изучении клеток остаемся визуальное наблюдение, в том числе их прижизненное (витальное) исследование. Кроме визуальных наблюдений с светового микроскопа используют разные объективные методы регистрации клеточного строения: микрофотографирование, цитофотометрию, микроспектрофотометр ню, микрокиносъемку и др.
С микрохимических (цитохимических) методов определяют локализацию и количественное содержание отдельных химических веществ по специальным цветным реакциям непосредственно в клетке.
Кроме обыкновенной микроскопии в видимых лучах используют также люминесцентную (флуоресцентную) и ультрафиолетовую микроскопию. При этом препараты освещают сине-фиолетовыми или ультрафиолетовыми лучами, которые вызывают свечение (флуоресценцию) многих органических веществ клетки (пигментов, витаминов, алкалоидов, дубильных или других высокомолекулярных соединений). Применяют также специфические красители флуорохромы. Флуорохромы образуют флуоресцирующие комплексы с теми веществами клеток, которые не к естественной флуоресценции. При микроскопическим исследовании флуоресцирующих препаратов обнаруживают такие детали и тонкости строения, размещение и количество отдельных компонентов клеток, которые недоступны обыкновенной микроскопии. Перечисленные разновидности микроскопии позволяют эффективно исследовать живые, не фиксированные или слегка окрашенные клетки и препараты. Используют также другие виды световой микроскопии -интерференционную, фазово-контрастную, поляризационную, а также их сочетания и модификации.
Для большей контрастности и четкости отдельных клеточных структур и органоидов применяют окрашивание фиксированных препаратов специфическими красителями (фуксином, пиронином, гематоксилином, метиленовым синим), которые избирательно адсорбируются цитоплазмой, ядром, митохондриями, хромосомами, что облегчает их обнаружение, наблюдение и исследование.

Відтак науковці виявили, як вони стверджують, що людина та мавпа насправді мають одні й ті ж "виміри" індивідуальності.

"[Шимпанзе] мають такі самі соціальні проблеми, як і ми. Вони прагнуть заводити друзів, знаходити партнерів і, свого роду, обіймати позиції у своїй спільноті", - каже Марк Адамс, який брав участь у дослідженнях, здобуваючи ступінь PhD в Единбурзькому університеті в Британії.

Дослідники виділяють у людській індивідуальності п’ять "вимірів", каже Александер Вайс, старший лектор цього університету.

"Ці виміри – невротизм, екстравертивність, відкритість новому досвіду, здатність догоджати та добросовісність", - пояснює він.

Проведені раніше дослідження приматів показали, що в шимпанзе, ймовірно, є всі п’ять складників індивідуальності, а в орангутангів – три з них: екстравертивність, невротизм та здатність догоджати.

Як каже доктор Вайс, ці виміри індивідуальності, однакові як для мавп, так і для людей, найкраще можна пояснити нашими спільними генами.

Спільні предки людей та шимпанзе жили 4-6 млн років тому, тоді як людей і орангутангів - біля 15 млн років тому. Саме це й пояснює, чому психологічні характеристики шимпанзе та людини більш схожі, аніж орангутанга та людини, пояснює науковець.

Однак доктор Клайв Вінні, професор психології в Університеті Флориди, США, називає помилкою спроби зрозуміти поведінку тварин, застосовуючи суто людські параметри.

"Люди мають дуже природну тенденцію проектувати людську діяльність майже на все, що рухається, - сказав він Бі-Бі-Сі. - Це дуже глибоко зашито в нас, у ті методи, якими ми намагаємося зрозуміти довколишній світ".