Как называется данный представитель? максимально

ответ: голосеменные: сосна, типовой род хвойновых деревьев.

Объяснение:

. обмен веществ и энергии в клетке, своеобразие обмена веществ в растительной клетке.

обмен веществ и энергии совокупность процессов превращения веществ и энергии, происходящих в живых организмах, и обмен веществами и энергией между организмом и окружающей средой. обмен веществ и энергии является основой жизнедеятельности организмов и принадлежит к числу важнейших специфических признаков живой материи, отличающих живое от не живого. в процессе обмена поступившие в организм вещества превращаются в собственные вещества тканей и в конечные продукты, выводящиеся из организма. при этих превращениях освобождается и поглощается энергия.

по форме получаемого углерода клетки делят на аутотрофные «сами себя питающие» , использующие в качестве единственного источника углерода диоксид углерода (двуокись углерода, углекислый газ) со2, из которого они способны строить все нужные им углеродсодержащие соединения, и на гетеротрофные «питающиеся за счет других» , не способные усваивать со2 и получающие углерод в форме сравнительно сложных органических соединений, таких, например, как глюкоза. подавляющее большинство аутотрофных организмов является фототрофами. это зеленые клетки высших растений, сине-зеленые водоросли, фотосинтезирующие бактерии. получены в 1905 году растений ф. ф. блэклином, который исследовал влияние освещенности и температуры на объем фотосинтеза. фотосинтез в растениях осуществляется в хлоропластах. он включает преобразования энергии (световой процесс) , превращение вещества (темновой процесс) . световой процесс происходит в гилакоидах, темновой в строме хлоропластов. обобщенноециркулирование фотосинтеза выглядит следующим образом:

свет

6сo2 + + 6h2о + 6o2

два процесса фотосинтеза выражаются отдельными уравнениями

в настоящее время известно, что фотосинтез проходит две стадии, но только одна из них на свету. доказательства двухстадийности процесса впервые были

(световой процесс)

свет

12h2 + 6o2 + энергия + h2о

(темновой процесс)

фотосинтез единственный процесс в биосфере, ведущий к увеличению ее свободной энергии за счет внешнего источника. запасенная в продуктах фотосинтеза энергия основной источник энергии для человечества.

ежегодно в результате фотосинтеза на земле образуется 150 млрд. тонн органического вещества и выделяется около 200 млн. тонн свободного кислорода.

круговорот кислорода, углерода и других элементов, вовлекаемых в фотосинтез, поддерживает современный состав атмосферы, необходимый для жизни на земле. фотосинтез препятствует увеличению концентрации сo2, предотвращая перегрев земли вследствие так называемого «парникового эффекта». поскольку зеленые растения представляют собой непосредственную или опосредованную базу питания всех других гетеротрофных организмов, фотосинтез удовлетворяет потребность в пище всего живого на нашей планете. он важнейшая основа сельского и лесного хозяйства. квадратный метр поверхности листьев в течение одного часа продуцирует около одного грамма сахара; это значит, что все растения, по приблизительной оценке, изымают из атмосферы от 100 до 200 млрд. тонн с в год. около 60 % этого количества поглощают леса, занимающие 30 % непокрытой поверхности суши, 32 % окультуренные земли, а оставшиеся 8 % растения степей и пустынных мест, а также городов и поселков.

У людини, життєдіяльність якого менше залежить від зміни метеоумов, сезонні біоритми виражені слабше, ніж у тварин. Проте, є ряд достовірних фактів про сезонності функцій людини. Так, у дітей прибавка зростання за 4 тижні максимальна навесні і раннім літом, а мінімальна - взимку. Взимку зміст загальних ліпідів і жирних кислот в плазмі і еритроцитах крові більше, ніж влітку, що має істотне енергетичне значення.

Людина не відноситься до живих істот з вираженим сезонним ритмом розмноження. Але все ж відомо, що статева активність чоловіків знижується в кінці зими, і в цей же час виявляється максимум нежиттєздатних статевих клітин. З настанням весни відбувається активація статевої функції. Збільшення концентрації тестостерону (чоловічого статевого гормону) відбувається у чоловіків в кінці літа і початку осені, акрофаза ігається у вересні.

Взимку збільшується активність симпатоадреналової та гіпофізарно-тиреоїдної систем. Більш значна вироблення катехоламінів, збудження симпатичних нервів і підвищена продукція тиреоїдних гормонів забезпечують посилення енергетичної бази організму в умовах холодної температури навколишнього середовища і, отже, сприяють збереженню нормальної температури тіла.

У літню пору як у тварин, так і у людини максимальна продукція вазопресину - нейрогормона, однією з функцій якого є збереження в організмі води. Це охороняє організм від зневоднення в жарку пору року.

Система кровообігу людини функціонує найбільш напружено в холодну пору року. З цим пов'язана циклічність перебігу серцево-судинної патології. У жителів північної півкулі акрофаза смертності від серцево-судинних захворювань збігається з січнем. У південній півкулі найбільша частота серцево-судинних захворювань припадає на червень.

Імунна система організму людини максимально напружена взимку. Найбільш сприятлива для людини рання осінь. А. С. Пушкін писав: «І з кожною восени я розцвітають знову ...». Хоча поет передавав своє суб'єктивне відчуття, воно, як виявилося, має і наукове підгрунтя. Восени у людини підвищується обмін речовин і споживання кисню, організм насичується вітамінами, а це покращує метаболічні процеси. Прохолода, що наступає після літньої спеки, підвищує тонус нейроендокринної регуляції функцій. Стимулюючий вплив на людину роблять фактори середовища, які сприймаються найважливішими аналізаторів організму: яскраві фарби осінніх рослин, «в багрець і золото, одягнені лісу ...» (А. С. Пушкін), їх аромати. Всі ці фактори діяли сприятливо ще на наших біологічних предків, сприяли їх виживанню.

Крім сезонної періодичності виявлені і інші ритми. Наприклад, встановлено, що у спортсменів-чоловіків найвищі результати досягаються приблизно раз в три роки, а у жінок-спортсменок - через два роки. З іншого боку, відомо, що коливання душевного стану протягом усього життя людини відбуваються з періодичністю в 6-7 років. Кожен з цих семирічних періодів характеризується особливим творчим піднесенням, посиленням духовності. За деякими даними, такі творчі підйоми для людини характерні в 6-7, 12-13, 18-19, 25-26, 32-33, 37-38, 43-44, 50-51, 56-57 років і т. д.