Спорангій у папоротей утворюються-​

Відповідь:

Влітку на нижній стороні папороті утворюються маленькі бурі горбки. У горбках знаходяться пучки дрібних мішечків — спорангіїв, у яких дозрівають спори.

Пояснення:

Пояс задних конечностей не срастается с позвоночником и не образует уростиль. 
У ящериц появляется грудной отдел.
В скелет ящерицы разделяют 5 отделов: шейный, грудной, поясничный, крестцовый и хвостовой. Имеются рёбра, грудина и грудная клетка. Отделы скелета конечностей те же, что у земноводных. Тело подразделяется на голову, шею, туловище, хвост и пятипалые конечности. Кожа сухая, лишена желёз и покрыта роговыми чешуями, которые защищают тело от высыхания. Чешуи сдерживают рост, поэтому для рептилий характерна линька.Органы выделения:втооричные (тазовые) почки, мочеточники, мочевой пузырь (открывается в клоаку). В нервной системе прогрессивное развитие головного мозга связано с появлением зачатков коры больших полушарий. Хорошо развит мозжечок.

Архейська ера(ера найдавнішого життя). Тривалість ери: близько 2000 млн років.
Архейська ера починається з того часу, коли на Земля сформувалася як планета, близько 4 млрд років тому. Життя зародилось саме в архейську еру. Оскільки перші живі організми ще не мали жодних скелетних утворів , від них майже нічого не залишилось у викопних рештках. Проте наявність у цю еру архейських відкладів порід органічного походження ( вапняків , мармуру, графіту , залізної руди,сірки та ін.)
строматолітів(викопні залишки ціанобактеріальних матів ) підтверджує існування прим2ітивних живих організмів.Такими були одноклітинні прокаріоти: бактерії й ціанобактерії. Життя у воді було можливим завдяки тому, що вода захищала від згубної дії ультрафіолетових променів та перепадів температури.
Архейська ера характеризується початком гетеротрофного і автотрофного життя на землі.
Основні ароморфози архею: бродіння , фотосинтез , хемосинтез, аеробне дихання  та ін.
                            Особливості еволюції прокаріотів у археї
1. еволюція будови прокаріотів практично не відбувалася і сучасні форми практично не відрізняються від викопних. Це пряснюється тим, що 1) прокаріоти нездатні до диференціації клітин та ускладнення організації, 2) мають просту будову генома(єдина кільцева нитка ДНК) , 3) у них легко здійснюється горизонтальне (між різними видами) транспортування спадкової інформації, 4) спадкові властивості можуть значно змінюватися під впливом плазмід.