Перший відділ сенсорних систем, що складається з рецепторів, які сприймають певний вид подразнення 1периферичний 2провідниковий 3центральний 4підкоркові центри

что єто такое ? ллджєжджжхїїєж

Периферичної (органи чуття, що містять чутливі рецептори).

Провідної (чутливі нервові шляхи).

Центральної або вищої (певні чутливі зони кори головного мозку).

Діяльність сенсорної системи відображає зовнішній матеріальний світ, що дає змогу людині не тільки пристосуватися до навколишнього середовища, а й пізнавати закони природи, а й пізнавати закони природи та активно змінювати це середовище.

Цій складній системі видатний фізіолог І. П. Павлов дав назву аналізатора.

Кожний аналізатор складається із сприймаючих утворів рецепторів, нервів, що відходять відповідних, і відповідних ділянок кори і підкірки головного мозку, де й відбувається остаточний аналіз і синтез збудження і формування наших відчуттів.

Органи чуття забезпечують такі основні види чутливості:

зір,

слух,

нюх,

смак,

дотик,

рівновагу та відчуття положення тіла у просторі.

Дотик – це прийняття форми, розміру, щільності, температури різник предметів. У слизових оболонок шкіри містяться дотикові рефлектори. Найбільше їх на губах, кінчику язика, пальців, а також на долоні. Користуючись дотиком, людина може: визначити фізичні властивості предметів такі, як форма, твердість, м’якість, характер поверхні, тепло-холод, орієнтуватися в темряві, блискавично реагувати на загрозливу небезпеку.

Нюх – це сприйняття запахів різних речовин. Велика кількість нюхових рецепторів міститься в слизовій оболонці порожнини носа. Від нюхових рецепторів у проміжний мозок і потім у лобову частку кори де проходить аналіз речовин, що вдихаються.

За запахом людина відрізняє недоброякісну їжу, вловлює появу в повітрі шкідливих для її здоров'я домішок.

Смак - сприйняття смакових особливостей речовин, що потрапляють в ротову порожнину. Рецептори смаку розташовані в смакових цибулинах виростів слизової оболонки язика – сосочків на стінках глотки і м'якого піднебіння. Збудження від рецепторів передається по волокнах язикового нерва у довгастий мозок, міст, до скроневої кістки, де формується сприйняття у вигляді різних смакових відчуттів. Смак допомагає людині визначити якість їжі, сприяє виділенню травних соків і прохолодження процесу травлення в цілому.

Орган слуху – забезпечує сприйняття слухових коливань. Завдяки слуху розрізняють звуки навколишнього середовища. Людина спроможна визначити напрямок звуку з джерела, що дає змогу орієнтування в навколишньому середовищі, а також висоту, тембр, силу звуку. Слух є одним із чуттів людини, які сприяють психічному розвитку повноцінної особистості. З слухом пов'язані звукові, мовні спілкування. Орган слуху розташований в отворі слухового проходу скроневої кістки черепа. Він складається з 3-х основних відділів: зовнішнього, середнього і внутрішнього вуха. Перші два беруть участь тільки в проведенні звукових коливань, а третій містить звукосприймальний і вестибулярний апарат.

Функція регуляції положення тіла в просторі і рівноваги заперечується вестибулярним апаратом, який утворюється рецепторами мішечків і пів колових каналів внутрішнього вуха. Коли змінюється положення голови або людина рухається, рецептори збуджуються, виникають нервові імпульси. Вони проходять по нервових шляхах у середній мозок, мозочок і кору великих півкуль. Завдяки аналізатору контроль рівноваги і положення тіла забезпечується прямоходіння.

Плоды и семена растений имеют при для распространения в природе разными ветром, водой, саморазбрасыванием, животными и человеком.

Примеры:

Самораспространение - акация, все бобовые, пасленовые, бешеный огурец.

С воды - естественно водные растения.

Птицами - те плоды, которые имеют сочный околоплодень (плод поедается, семена потом выводятся, как не переваренные остатки).

Животными, человеком - семена, имеющие крючки, зацепки (репей, чертополох, т.п.).

Ветром - тополь, все хвойные, перекати-поле, ковыль, клен, береза, осина.

При Плоды, снабженны колючками или крючочками(человеком, животными), летучками(ветром), растения содержат воздушные полости, удерживающие их на поверхности воды, а так же в клетках стенки завязи накапливаются такие вещества как белки, крахмал, сахара, жирные масла, некоторые витамины (водой), и саморазбрасывание когда семена бешеного огурца достигают полной зрелости, окружающие их мясистые ткани превращаются в слизистую массу.

При отделении огурца от плодоножки создается давление на содержимое плода по принципу реактивной тяги, которая двигает плод в противоположную полету семян сторону, что разбрасыванию семян на более значительной площади.

Отличительной чертой представителей этого отряда является строение спинного плавника, состоящего из 2 частей: передней колючей и более мягкой задней. Для некоторых видов характерно их срастание. В анальном плавнике содержатся от 1 до 3 жестких иголок, а в хвостовом имеется своеобразная выемка. Практически у всех окуневых брюшные плавники имеют ярко-красные или розоватые цвета. Зубы окуня довольно крупные и расположены в большом рту в несколько рядов, а у некоторых видов есть клыки. Чешуя окуня мелкая, плотно прилегающая к коже, с заметными поперечными полосками более темного цвета. На ее заднем крае имеется гребень, состоящий из зубцов или мелких шипов. Жаберная крышка покрыта мелкими зазубринами.

Средний вес окуня колеблется от 400 г до 3 кг, а вес морских гигантов достигает 14 кг. Длина рыбы может превышать метр, но средние размеры окуня обычно не более 30-45 см. В естественных условиях на этих рыб охотятся более крупные хищные рыбы, выдры, цапля и человек.

Окунь, как и многие другие рыбы, имеет обтекаемую форму — это ему быстро двигаться в воде. Голова окуня плавно переходит в туловище, а туловище — в хвост. На заостренном переднем конце головы помещается рот с губами широко раскрываться. На верхней части головы видны две пары небольших отверстий — ноздри, ведущие в обонятельный орган. По ее бокам расположены два больших глаза. Плавники. Изгибая уплощенное с боков тело и хвост то вправо, то влево, окунь движется вперед. При плавании большую роль играют плавники. Каждый плавник состоит из тонкой кожной перепонки, которая поддерживается костными плавниковыми лучами. При растопыривании лучей кожа между ними натягивается и поверхность плавника увеличивается.