Выберите из перечисленных методов борьбы с вредителями и болезнями сельскохозяйственных растений биологические. Привлечение естественных врагов вредителей Применение инфекций, вызывающих болезни вредителей Выведение новых сортов, устойчивых к разнообразным болезням Применение насекомых-фитофагов Применение гербицидов Применение пестицидов

Енергія не може бути ні народжена, ні знищена, вона може бути лише трансформована з однієї форми в іншу.

Закон збереження енергії

Основні поняття й ключові терміни: Ланцюги живлення. Правило екологічної піраміди. Колообіг речовин і потік енергії.

Пригадайте! Що таке екосистема?

Поміркуйте!

Що пов’язує ці організми між собою?

ЗМІСТ

Які зв'язки є визначальними у функціонуванні екосистеми?

Всередині екосистеми обмін речовин, енергії та інформації здійснюється завдяки діяльності продуцентів, консументів й редуцентів, пов’язаних між собою харчовими зв’язками. Наприклад, у лісі гусінь споживає листя, їх поїдають синиці, на яких полює яструб. Така послідовність називається ланцюгом живлення, а кожна його ланка - трофічним рівнем. Ланцюг живлення (трофічний ланцюг) - це послідовний ряд живих організмів, пов’язаних харчовими зв’язками, який відображає передачу речовини та енергії в екосистемі. Термін «ланцюг живлення» запропонував Ч. Елтон у 1934 р. Першою ланкою більшості ланцюгів живлення є продуценти, якими є автотрофні організми. Наступні ланки трофічних ланцюгів займають гетеротрофні консументи: рослиноїдні, м’ясоїдні та всеїдні тварини. Рештки організмів ще містять органічні речовини й енергію, тому можуть бути використані редуцентами.

Це сапротрофні бактерії, гриби й тварини. Таким чином, функціональними компонентами екосистем є продуценти, консументи йредуценти.

Іл. 150. Трофічні рівні ланцюгів виїдання: листя рослин - рослиноїдні комахи - хижі комахи - комахоїдні птахи - хижі птахи

За джерелом надходження енергії до консументів ланцюги живлення поділяють на пасовищні та детритні. Пасовищні, або ланцюги виїдання (іл. 150), - це ряд організмів, який починається із зелених рослин (наприклад, трава - зелений коник - ящірка - яструб). Детритні, або ланцюги розщеплення (іл. 151), - це ряд організмів, що починається з мертвої органічної речовини (наприклад, опале листя - дощовий черв’як - кріт - лисиця).

Іл. 151. Трофічні рівні ланцюгів розщеплення: опале листя (детрит) - ґрунтові сапротрофи (бактерії, гриби, амеби, інфузорії, черви) - ґрунтові сапрофаги (хижі комахи, кліщі) - хижі комахи, комахоїдні ссавці

У будь-якій екосистемі різні ланцюги живлення не існують окремо один від одного, а взаємопереплетені, оскільки один і той самий вид одночасно може бути ланкою різних ланцюгів живлення. Переплітаючись, ланцюги живлення формують мережу живлення (трофічну мережу) (іл. 152).

Іл. 152. Трофічна мережа діброви

Отже, функціонування екосистем забезпечується харчовими зв'язками, що поєднують продуцентів, консументів та редуцентів у ланцюги й мережі живлення.

Які основні закономірності функціонування екосистем?

ФУНКЦІОНУВАННЯ ЕКОСИСТЕМ - сукупність процесів, що забезпечують діяльність, існування та розвиток екосистеми в часі. Основними закономірностями функціонування екосистем є такі.

   Правило екологічної піраміди (закон піраміди енергії Р. Ліндемана (1942), правило «десяти відсотків»): екологічна ефективність кожної наступної ланки приблизно в 10 разів менша попередньої внаслідок втрат енергії на кожному трофічному рівні.

Графічно це правило можна зобразити у вигляді піраміди, складеної з окремих блоків (іл. 153). Екологічна піраміда - це графічне відображення трофічної структури ланцюга живлення. Залежно від показника, покладеного в основу, є різні види екологічних пірамід:

   піраміда чисел — відображає кількість особин у кожному рівні ланцюга живлення; може бути оберненою;

   піраміда біомаси — кількість органічної речовини; лише прямого типу;

   піраміда енергії — кількість енергії в їжі; лише прямого типу.

   Закон односпрямованості потоку енергії: енергія, що її отримує екосистема, передається в одному напрямку від продуцентів до консументів та редуцентів.

Головоногие моллюски (Цефалоподы, Cephalopoda) — класс морских моллюсков, характеризующийся двусторонней симметрией и наличием щупалец вокруг головы, развившихся из «ноги» моллюсков. Самые крупные и самые высокоорганизованные из моллюсков.Описано приблизительно 800 современных видов головоногих моллюсков, в России — 70 видов. Ископаемых видов насчитывают около 11 тысяч видов
Головоногих моллюсков отличает большая обособленная голова с длинными, расположенными кольцом вокруг рта щупальцами («руками»); нога, имеющая форму цилиндрической воронки; обширная, прикрытая особой складкой кожи (мантией) полость на задней (брюшной). Сравнительная морфология головоногих моллюсков и остальных моллюсков показывает, что тело головоногих моллюсков вытянуто в вышину, в дорсовентральном направлении. Рот помещается у них не на самом переднем, а на самом нижнем конце тела, мантия и жаберная полость лежат на задней стороне, а противоположная сторона будет передняя. Следовательно, у спокойно лежащей или плавающей каракатицы обращенная кверху (спинная) сторона есть морфологическая передняя сторона тела, а обращенная книзу (брюшная) — на самом деле задняя.Тело головоногих моллюсков колеблется от нескольких сантиметров до 15 метров (с щупальцами). Вес наиболее крупного цефалопода
 — Колоссальный кальмар — имеет массу до 495 кг.Большинство современных головоногих (подкласс колеоидеи, Coleoidea), в отличие от большинства других моллюсков, не имеют наружной раковины. Наружная раковина есть только у наутилусов и самок осьминогов-аргонавтов, которые не выделяют ее мантией, а «лепят» руками. У древних головоногих, правда, наружная раковина была.Дышат головоногие жабрами.Органы чувств: у головоногих моллюсков хорошо развитое зрение, орган равновесия (статоцисты) и множество химических органов восприятия. Осьминоги используют свои щупальца для исследования окружающей их среды и восприятия глубины].Головоногие моллюски имеют развитую кровеносную систему, которая позволяет им достигать больших размеров. У них имеется два сердца, находящихся в жабрах (больше известные как «жаберные сердца»), которые гонят кровь по капиллярам жабр. Затем главное сердце гонит кровь, насыщенную кислородом, ко всем органам тела.У осьминога три сердца: одно (главное) гонит голубую кровь по всему телу, а два других — жаберных — проталкивают кровь через жабры.Головоногие — раздельнополые животные. Для оплодотворения служит одно из щупалец — гектокотиль. Им самец достаёт из мантийной полости пакеты со спермой — сперматофоры — и переносит в мантийную полость самки. Самка откладывает яйца.Цефалоподы обладают развитой нервной системой: головные нервные ганглии сложно устроены, поэтому их обычно называют мозгом. Эти моллюски, вероятно, являются самыми разумными животными среди всех беспозвоночных. Имеют самый сильно развитый мозг и самые большие его размеры среди беспозвоночных.