Чужеродні біологічні молекули- це:​

Біогенні і чужорідні сполуки як лікарські препарати

Усі лікарські засоби відносно організму поділяють на дві групи: біогенні і чужорідні.

Біогенні засоби складаються із природних, властивих людському організму речовин, які беруть участь у здійсненні біохімічних процесів. До них належать лікарські препарати на основі амінокислот, пептидів, білків, нуклеозидів, нуклеотидів, полінуклеотидів (ДНК, РНК), вуглеводів, ліпідів, гормонів та інші фармпрепарати, які є субстратами нормального проміжного обміну і, потрапивши до органі

562

зму як ліки, метаболізуються специфічними ферментами, котрі забезпечують життєдіяльність організму. Наприклад, лікарський препарат глюкоза так само, як і ендогенна глюкоза, зазнає гліколізу до молочної кислоти, потім перетворюється на піровиноградну кислоту й ацетил-КоА, а останній через цикл Кребса окислюється до діоксиду вуглецю й води з накопиченням енергії у вигляді АТФ. Глюкоза може перетворюватися на глікоген, гліцерин, амінокислоти, глюкуро-нову кислоту, що входить до складу УДФГК, яка бере участь у знешкодженні багатьох токсичних сполук.

Друга група засобів - це чужорідні для організму речовини, які відносяться до групи ксенобіотиків (грецьке хепо8 - чужий). Такі речовини в нормі відсутні в організмі або наявні в слідових кількостях. До ксенобіотиків, окрім більшості лікарських засобів, відносяться харчові добавки, барвники, смакові засоби, консерванти, різні сполуки, які використовують для захисту рослин, інсектициди, відходи промислових підприємств тощо. В сучасних умовах життя і роботи людини в її організм надходять різноманітні сторонні речовини, які в організмі зазнають постійних перетворень. Деякі з них можуть виділятися в незмінному вигляді через нирки з сечею, з секретом травних залоз у порожнини шлунково-кишкового тракту, із потом через шкіру, а летючі речовини проникають через легеневі мембрани і виділяються з легенів з повітрям, що видихається. Найбільш активна зміна ксенобіотиків відбувається за до процесів метаболізму, які, як правило, спрямовані на утворення менш токсичних і більш розчинних у воді молекул, що полегшує виділення їх з організму. Чужорідні речовини, розчинні в ліпідах, повільно виводяться з організму й повільно метаболізуються в ньому. Унаслідок цього вони накопичуються в організмі. Чужорідні речовини з групи металів (ртуть, кадмій, свинець, срібло та ін.) і металоїдів (миш'як, сурма), котрі вступають у міцний ковалентний хімічний зв'язок з білками, глутатіо-ном та іншими біомолекулами тканин, довго затримуються в організмі. Для їх виведення необхідне застосування антидотів, які вступають з ними в більш міцний зв'язок (унітіол, різні комплексони тощо).

Метаболізм деяких чужорідних для організму лікарських засобів та інших ксенобіотиків, прийнятих перорально, починається в шлунково-кишковому тракті. Речовини, які всмокталися в кров зі шлунка й кишечника, надходять у печінку. В її клітинах вони можуть зазнавати всіляких змін, спрямованість яких визначається структурою речовини. Речовини, які пройшли крізь печінку, розносяться кров'ю до всіх органів і проникають у тканини за законами дифузії, фільтрації й активного захоплення клітинами. У клітинах різних тканин також відбувається метаболізм чужорідних речовин, але з меншою інтенсивністю, ніж у печінці. У процесі еволюції в теплокровних організмів основним місцем метаболізму ксенобіотиків стала печінка, котра є ефективним бар'єром, що рятує організм від постійного проникнення в кров речо

563

вин з кишечника, які надходять туди з їжею та водою, а також заново утворюються в ньому мікрофлорою (див. Метаболізм білків).

Лікарські речовини, які потрапляють в організм парентерально, також надходять у печінку, але в меншій кількості, і тому введена доза повільніше метаболізується в ній.

Дивовижна властивість клітин печінки полягає в тому, що в них під впливом деяких препаратів гається індукція утворення ферментів, які метаболізують лікарські речовини. У печінку постійно надходять з кишечника різні речовини, і в процесі еволюції її клітини набули здатності швидко синтезувати ферменти, котрі метаболізують ксенобіоти-ки. Більше того, окремі лікарські засоби можуть прискорювати або вповільнювати метаболізм різних речовин, у тому числі й ліків, спричинюючи індукування або репресування генів, що забезпечують синтез ферментів. Різні захворювання печінки уповільнюють знешкодження ліків та інших речовин. Спадково зумовлена відсутність ферменту може якісно змінити хід метаболізму і внаслідок цього стати причиною ідіосинкразії (грецьке ісІіо8 - незвичайний; зупкга8І8 - сполука) - прояву незвичайної реакції людини на ліки, харчові продукти тощо.

Объяснение:

Эта связанно с процессом брачного периода.Что позволяет самцам найти самку,для будущего потомства.К примеру у павлинов проявляется действие стабилизирующего отбора по признаку окраски и длинны хвоста.Особи со слишком длинным и ярким хвостом могут легче привлекать хищников,а со слишком коротким хвостов не выдержат конкуренции и не обзаведутся потомством и погибают.В данном случае будут выживать лишь особи со средним признаком( нормальной длинны хвоста и окраски).В результате естественного отбора и борьбы за сущ. выживают лишь определенные особи со средним значением признака ,остальные погибают.

Сходства и различия между растениями и грибами.
Раньше биологи относили грибы вместе с бактериями, водорослями и лишайниками в сборную группу низших растений. В настоящее время бактерии составляют отдельное царство прокариот. Вегетативное тело гриба, называемое грибницей или мицелием (от греч. mykes - гриб) , состоит из тонких ветвящихся нитей, которые у одних грибов многоклеточные, у других - одноклеточные.
Клетки грибов чаще всего многоядерные; в клеточном мицелии перегородки между клетками (спеты) закладываются в виде кольцевых диафрагм и развиваются центростремительно, оставляя в середине каждой септы сквозное отверстие - пору.
У некоторых грибов гифы, переплетаясь, образуют пленктенхиму (от греч. plektos - сплетенный и enchema - напоминающее, налитое) - ложную ткань, клетки которой, в отличие от клеток настоящих тканей, возникают вследствие деления гиф, как правило, только поперек направления их роста.
Из плектенхимы состоят так называемые плодовые тела грибов, на которых развиваются органы, продуцирующие споры.
Наряду с этими специфическими особенностями грибы имеют признаки сходства и с животными, и с растениями.
С животными их объединяет прежде всего гетеротрофность, грибы играют огромную роль в разложении отмерших органических остатков. Как и у животных, один из продуктов обмена веществ у грибов - мочевина, а основное вещество запаса - гликоген, а не крахмал, как у растений.
Сходство с растениями состоит в наличии у грибов углеводной оболочки, однако ее скелетные компоненты чаще всего представлены не целлюлозой, а хитином. Вегетативное тело гриба, как и растение, неподвижно, только специализированные клетки - зооспоры и гаметы - движутся с жгутиков. Грибы к неограниченному росту и ветвлению, что приводит к увеличению общей поверхности. Это очень важно, так как питание грибов, как и растений, происходит путем абсорбции веществ.