Диффузия деген не: ккөмек тесініздерші​

Диффу́зия (лат. diffusio «распространение, растекание, рассеивание; взаимодействие») — процесс взаимного проникновения молекул или атомов одного вещества между молекулами или атомами другого вещества, приводящий к самопроизвольному выравниванию их концентраций по всему занимаемому объёму[1]. В некоторых ситуациях одно из веществ уже имеет выровненную концентрацию и говорят о диффузии одного вещества в другом. При этом перенос вещества происходит из области с высокой концентрацией в область с низкой концентрацией (противоположно направлению вектора градиента концентрации).

диффузия дегеніміз заттардың өздігінен араласуы

Почервоніння обличчя є захисною реакцією організму на спеку. При високій температурі повітря відбувається інтенсивна віддача «зайвого» тепла організмом людини через шкіру в навколишнє середовище. Тепло внутрішніх органів транспортується до шкіри потоками крові. Очевидно, що людина тим більше позбавиться від тепла, чим більше його буде перенесено кров'ю до шкіри. У спеку кровоносні судини сильно розширюються. Це дозволяє проходити через них більшій кількості крові, ніж зазвичай. А особа має багато поверхневих кровоносних судин: від збільшення припливу крові і відбувається його почервоніння.При низькій температурі все відбувається навпаки.

У водних мешканців органами дихання є зябра, які можуть бути вивернутими назовні. Зябра представляють із себе здебільшого розгалужені найтонші дихальні поверхні, пронизані густою сіткою кровоносних капілярних судин (у личинок земноводних). Найбільш ефективно відбувається вилучення кисню з води зябрами риб. В основі їх роботи лежить явище протитоку: кров у капілярах зябрових пелюсток тече в напрямку, протилежному току води, що омиває зябра.

У деяких видів гається комбінування водного і повітряного дихання (наприклад, дводишні риби).