Прокариоттардын ДНҚ на тән касиет

Авашин Сергей Гаврилович – выдающийся русский цитолог и растениевед.

Биография
Сергей Гаврилович родился 2 декабря 1857 года в селе Царевщина Вольского уезда (ныне Балтайский район). В детстве переехал в Саратов, где в 1874 году закончил первую мужскую гимназию. После Медико-хирургической академии высшее образование Навашин получил в Московском университете. С 1894 года работал в Киевском университете на кафедре систематики и морфологии растений, руководил ботаническим садом, входил в Киевское общество естествоиспытателей, участвовал в строительстве школы в районе Святошино под Киевом. Диссертацию на тему исследований берёзы обыкновенной защитил в Одесском университете в 1896 году. В 1898 году Навашин открыл двойное оплодотворение у покрытосеменных растений. Основные работы учёного связаны с цитологией, эмбриологией и морфологией растений. Сергей Гаврилович заложил основы морфологии хромосом и кариосистематики, написал ряд работ по микологии и сравнительной анатомии. Также учёному довелось поработать на острове Ява. С 1918 года Навашин являлся академиком Российской академии наук (член-корреспондент с 1901 года), а с 1924-го – Всеукраинской. Скончался Сергей Гаврилович 10 ноября 1930 года (по другим данным 10 декабря) в Детском Селе (современный город Пушкин).

Награды
В 1904 году Навашин был удостоен премии имени К. М. Бэра. Его работу высоко оценили зарубежные научные организации: в 1908 году он был избран член-корреспондентом Баварской академии наук, а в 1911 году – иностранным членом Лондонского Линнеевского общества.

Память
Именем Сергея Гавриловича Навашина названы улицы в Саратове и Киеве. В столице Украины также установлены две мемориальные доски в память об учёном. Первая из них (гранитная) была открыта в 1972 году на здании лабораторного корпуса Ботанического сада имени академика А. В. Фомина. Вторая (мраморная) появилась на год позже возле одной из аудиторий главного корпуса университета.

Зародковий період індивідуального розвитку - це час, коли новий організм (зародок) розвивається всередині материнського або всередині яйця. Він завершується народженням (виходом з оболонок яйця). У процесі зародкового розвитку тварин виділяють декілька послідовних етапів. Спочатку відбувається послідовний поділ зиготи та формування одношарового багатоклітинного зародка

У подальшому в зародка закладаються два або три шари клітин - зародкових листків. Спочатку утворюються два шари клітин: зовнішній - ектодерма та внутрішній - ентодерма. На цьому етапі завершується ембріональний розвиток у кишковопорожнинних.

У більшості багатоклітинних тварин після утворення ектодерми та ентодерми настає етап формування третього (середнього) зародкового листка - мезодерми. Вона розташована між зовнішнім і внутрішнім зародковими листками.

Отже, подібні між собою клітини одношарового зародка згодом дають початок різним клітинам різних зародкових листків. Це відбувається внаслідок диференціації клітин.

На наступних етапах зародкового розвитку формуються різні тканини, а з тканин - органи. У хребетних тварин з ектодерми виникають нервова система, епітелій шкіри, зовнішні зябра амфібій тощо. Ентодерма бере участь у формуванні кишечнику, хорди, травних залоз (печінки, підшлункової залози), плавального міхура риб, легень тощо. З мезодерми беруть початок зачатки скелета, посмугованої мускулатури, кровоносної системи, статевих залоз тощо