Перечисленные ниже отделы пищеварительных систем соотнесите с пищеварительными системами дождевого червя, коровы и человека. 1-рот, 2-пищевод, 3 -сетка, 4-сычуг, 5-рубец, 6-книжка, 7- тонкий кишечник, 8 -толстый кишечник, 9-желудок, 10-зоб, 11-прямая кишка, 12-кишка

Нюховий аналізатор — орган нюху (organum olfactus) ектодермального походження розташований у верхньому носовому ході в районі горизонтальної пластинки решітчастої кістки. Рецепторна ділянка (нюховий епітелій) займає 250—500 кв.мм. Тут є три типи клітин: рецепторні, підтримуючі та базальні. Підтримуючі (опорні) клітини лежать між нюховими і розділяють їх. Вони мають короткі війки і мають ознаки секреції. Базальні клітини розташовані глибше, на базальній мембрані, оточують пучки аксонів рецепторних клітин. Ще глибше, під базальною мембраною, є залозисті клітини.

Нюхові рецепторні клітини мають довгі центральні і короткі периферичні відростки. Кількість нюхових клітин у людини близько 40 млн. (У «нюхаючих» тварин до 200 млн.). Дендрит (периферичний відросток) нюхової клітини закінчується потовщенням (нюхова булава), на вершині якої є по 10-12 рухливих нюхових війок.

Центральні відростки — аксони — збираються у нюхові нитки (20-40). Вони проходять у череп крізь решітчасту кістку до нюхової цибулини (другі нейроцити). Їх аксони утворюють нюховий тракт і ідуть до нюхового трикутника. Нюхові цибулини, тракти і трикутники разом з передньою продирявленою речовиною складають периферичний відділ нюхового мозку (rhinencephalon). До центрального відділу нюхового мозку відносяться склепінчаста звивина (gyrus fornicatus) з крючком (uncus), гіпокамп (hippocampus) та деякі інші пограничні з ним утвори.

1.Развитие генетики как науки связано с именем Грегора Менделя. В опы­тах на горохе он вскрыл важнейшие закономерности наследования признаков организмов. Позже было доказано, что признаки определяются дискретными единицами — генами, передающимися потомству с половыми клетками роди­телей в процессе размножения. Поэтому каждый наследственный признак всегда определяется парой генов. Совокупность генов у организма — это гено­тип: он выражает задатки и определяет возможности развития признаков — фенотип.

2. Скорее всего гетерозиготного.

3.Сущность правила (принципа) "чистоты гамет" это гипотеза, выдвинутая Г.Менделем (1865)  Правило гласит, что находящиеся в каждом организме пары наследственных факторов (в современной формулировке - генов) не смешиваются и не сливаются при образовании зиготы. 

При гаметогенезе в организме гибрида в гаметы поступает по одной хромосоме из каждой пары гомологичных хромосом, и, следовательно, по ОДНОМУ гену из КАЖДОЙ ПАРЫ генов
 правило (принцип) "чистоты гамет" служит доказательством дискретного характера наследств

4. Развитие половых признаков обусловлено дифференцировкой гонад.

5.

потому что измененный ген - обычно рецессивный. а так как подавляющее большинство живых существ обладает диплоидным набором хромосом, то действие мутантного гена "прикрывается" нормальным.

6.неопределенная изменчивость 

7.

Знание ро нормы реакции имеет большое значение для практики сельского хозяйства модификационная изменчивость многих признаков растений, животных и человека подчиняется общим закономерностям. Эти закономерности окажутся на основании анализа проявления признака у группы особей
Например, если взять 100 колосцив пшеницы (n) и подсчитать числоькооскив в колосе, то оно бдет от 14 до 20-это численное значение варинт (v)