Обмін кальцію і фосфору регулює: * гіпофіз паращитоподібні залози щитовидна залоза Бронзова хвороба є порушенням функції: * гіперфункція гіпофункція надниркових залоз гіпофізу Обмін речовин регулює: * вазопресин тироксин інсулін окситоцин Акромегалія виникає внаслідок гіперфункції: * щитовидної залози підшлункової залози гіпофіза Залозою внутрішньої секреції є: * шлункові залози епіфіз щитовидна залоза Рівень глюкози в крові регулює: * окситоцин вазопресин інсулін паратгормон Гігантизм є порушенням функції: * гіпофізу щитовидної залози гіпофункція гіперфункція Установіть відповідність між залозами та їх характеристикою. * зовнішньої секреції внутрішньої секреції змішаної секреції зайве здійснюють вплив за до нервових імпульсів одночасно виконують зовнішньо- і внутрішьосекреторну функцію мають протоки, виділяють секрет у порожнини тіла, органів або зовнішнє середовище не мають протоків і виділяють секрети (гормони) в кров, що їх омиває здійснюють вплив за до нервових імпульсів одночасно виконують зовнішньо- і внутрішьосекреторну функцію мають протоки, виділяють секрет у порожнини тіла, органів або зовнішнє середовище не мають протоків і виділяють секрети (гормони) в кров, що їх омиває Раннє статеве дозрівання із швидким припиненням росту виникає внаслідок гіперфункції: * гіпофіза надниркових залоз підшлункової залози Третя стадією стресу є: * стадія виснаження стадія опору реакція тривоги Безпосередньо куди потрапляють секрети, які синтезуються залозами зовнішньої секреції * кров поверхня шкіри тканинна рідина кишечник нервові клітини «Острівцями» клітин підшлункової залози синтезується: * інсулін адреналін тестостерон гастрин Регулює ріст організму в молодому віці: * вазопресин соматотропний паратгормон інсулін Безпосередньо куди потрапляють гормони, які синтезують залози внутрішньої секреції: * кишечник кров поверхня шкіри нервові клітини тканинна рідина Корковим шаром надниркових залоз синтезується: * андрогени і естрогени глюкокортикоїди адреналін глюкагон Установіть відповідність між залозами та їх представництвом. * зовнішньої секреції внутрішньої секреції змішаної секреції епіфіз, гіпофіз, вилочкова, надниркові підшлункова, статеві слизові, потові, слинні, печінка, молочні епіфіз, гіпофіз, вилочкова, надниркові підшлункова, статеві слизові, потові, слинні, печінка, молочні Лактацію регулює: * вазопресин інсулін паратгормон окситоцин Базедова хвороба виникає внаслідок гіперфункції: * щитовидної залози підшлункової залози гіпофіза Острівцями Лангерганса синтезується: * глюкагон адреналін тестостерон гастрин Мозковим шаром надниркових залоз синтезується: * адреналін гастрин тестостерон глюкагон Залозою внутрішньої секреції є: * гіпофіз слинні залози підшлункова залоза Кретинізм виникає внаслідок гіпофункції: * підшлункової залози щитовидної залози гіпофіза Першою стадією стресу є: * стадія опору (резистентності) стадія виснаження реакція тривоги

У тваринництві України одержано вагомі досягнення з використанням методів репродуктивної біотехнології. Розробка та інтенсифікація розвитку вітчизняних методів сучасної і традиційної репродуктивної біотехнології в тваринництві дадуть змогу значно прискорити розмноження цінних і створення нових унікальних генотипів, забезпечать істотну інтенсифікацію селекційного процесу і підвищення генетичного потенціалу продуктивності сільськогосподарських тварин. Розробка біотехнологій клонування та отримання генетично реконструйованих у бажаному напрямі тварин дасть змогу піднести на якісно новий рівень селекцію сільськогосподарських тварин, зокрема, прискорити зміну поколінь, темпи генетичної консолідації популяцій, зберегти широкий спектр наявного генофонду тощо, а розробка і застосування системи ДНК-маркерів у тваринництві — розв'язання актуальних завдань з аналізу і паспортизації порід сільськогосподарських тварин.

Клонування — це метод розмноження статевороздільних істот (тварин та людей), за до якого у безстатевий б можна отримати новий організм, який буде генетично ідентичним до організму, який мається на меті клонувати. Слово «клонування» походить від грецького слова klоn , що означає «галузка», «брунька» і спочатку вживалося для окреслення вегетативної репродукції рослин. Клонування є відомим явищем у рослинному світі. Перші спроби клонування тварин з'явилися у 30-х роках 20 століття. Велику роль у цьому зіграв технічний прогрес у сфері молекулярної біології, генетики і штучного запліднення. Новий етап у клонуванні визначають експерименти шотландських учених, які завершилися народженням вівці Доллі (27 лютого 1997). Це досягнення відкриває шлях до клонування людини.

Існують два різні шляхи, за до яких можна досягнути клонування.

1. Перенесення ядра клітини суб'єкта, якого хочуть клонувати (дублювати). Ядро вводять у запліднену або незапліднену яйцеклітину після видалення або нейтралізації існуючого в ній ядра. Ядро клітини має повний генетичний код даного організму, що дозволяє «відтворити» генетично ідентичний організм. Така техніка передбачає два моменти: видалення ядра із яйцеклітини або одноклітинного ембріону (зиготи) і злиття клітини, з якої береться ядро, з указаною яйцеклітиною або одноклітинним ембріоном завдяки електричному шоку, що використовується для того, щоб привести в дію процес ділення нового отриманого індивіда, якого потім переносять у матку жінки.

2. Розщеплення ембріонів, тобто штучне проведення природного процесу формування ідентичних близнюків (або монозигот), який полягає у мікрохірургічному поділі ембріональних клітин на перших стадіях їхнього розвитку (до 14 днів після запліднення) на два або більше ідентичних ембріонів. Після цього розділені організми здатні незалежно розвиватися завдяки клітинній поліпотенції — властивості однієї клітини давати початок різним тканинам, що формують організм.

Важливе значення для селекції сільськогосподарських тварин має отримання їх клонів. Це є єдиним методом в селекції, що дозволяє тиражувати унікальних в генетичному плані тварин. Нині розроблені методи одержання ембріональних та соматичних клонів. Перший базується на властивості тотипотентності ембріональних клітин — їх здатності розвиватись у будь-якому напрямі, що дає змогу одержувати потомків із ізольованих бластомерів ембріону на 8-32-клітинній стадії. У світі методом ембріонального клонування одержано близько 2 тис. телят. Кількість клонів, одержаних з одного зародка, не перевищувало 5 ідентичних тварин

Объяснение: