НТРОЛЬНАЯ РАБОТА «МЕХАНИЧЕСКИЕ И ПРОВОДЯЩИЕ ТКАНИ» 1. Вирусный возбудитель желтухи сахарной свеклы передается от растения к растению тлями, которые питаются, погружая свой сосущий ротовой аппарат в клетки флоэмы. Почему эта болезнь так быстро распространяется по растению? 2. Клетки каких тканей могут участвовать в поддержании постоянной формы листа цветковых растений в пространстве: а) паренхимы; б) ксилемы; в) склеренхимы; г) колленхимы; д) эпидермы. 3. Сходство ксилемы и флоэмы заключается в том, что эти ткани а) образуются камбием; б) комплексные; в) выполняют проводящую функцию; г) содержат в клетках хлоропласты.

Рекомбінантна ДНК (recombinant DNA, rDNA) — молекула ДНК, отримана за до методів генетичної інженерії (молекулярне клонування). Молекула поєднує в собі генетичний матеріал, виділений з різних біологічних джерел, створюючи таким чином певну ДНК послідовність. Отримана таким чином векторна ДНК може реплікуватись у клітинах-хазяях. Векторами для рекомбінантної ДНК можуть бути плазміди, віруси, штучні хромосоми на основі дріжджових чи тваринних хромосомальних елементів. Існує велика кількість різних систем, що дозволяють здійснювати експресію привнесених генів. Окрім загальної назви «рекомбінантна ДНК», таку молекулу іноді називають химерною ДНК. В технології рекомбінантної ДНК загалом використовують паліндромну послідовність, котра після відповідних маніпуляціях має тупі та липкі кінці. За до технології рекомбінантної ДНК можливо привнести в геном одного організму певний ген, виділений з геному іншого організму, створюючи таким чином генетично модифікований організм. Технологія рекомбінантної ДНК і генетична рекомбінація є різними поняттями.

Объяснение: