Смог бы г. мендель обнаружить закономерности наследовательности, если бы проанализировал лишь незначительное количество гибридных особей? ​

Биология – это наука о жизни. изучая школьный курс, ученик узнает: в 6 классе – о растениях, в 7 о животных, в 8 о себе самом, в 9-10 пытается обобщить полученные знания и готовится к егэ или гиа. однако насколько важными являются знания, полученные до 9-10 класса и может ли человек, не государственный экзамен по биологии вынести что-то полезное за 6-8 класс, если он не сдает экзамены по этому предмету? на первый взгляд школьные знания мало пригодны для внедрения их в повседневную жизнь, но это только на первый взгляд. так, к примеру, изучая бактерии в 6-ом, можно узнать, что проветриваемые помещения содержат меньшее кол-во болезнетворных бактерий чем непроветриваемые. семена растений оказываются, дышат, что важно при проращивании последних, корневая система (особенно пасленовых) при окучивании способствует лучшему развитию растений и получению большего урожая. в конце концов, приятно идя по лесу проваливаясь в густой мох вспомнить, что это сфагнум, а произрастающие рядом веточки мха похожие на элодею с коробочками – кукушкин лен. именно первичные знания, полученные в 6 классе отличать съедобные грибы и растения от ядовитых. а что если я не хожу в лес и не собираю все эти дары природы? что если я не работаю на огороде и мне абсолютно все равно, что земляника размножается усами, а крыжовник и смородину можно разводить отводками не покупая черенки на рынке, скажет кто-то? ну что ж,   двинемся в 7-ой. с первых параграфов становится абсолютно ясно, что мыло верный друг человека – если вам не безразлично ваше здоровье, так как именно мир простейших кишит множеством паразитических форм, многие из которых ближе к нам, чем мы догадываемся. например таксоплазмы и амебы убийцы, малярийные плазмодии, различные паразитические черви. понимание того, что рядом с нами живут   “чужие” подвигает почаще брать мыло в руки перед едой. ну а если к мылу приучили, то тогда добро в 8. наличие моделей: желудка, печени и других органов, приложенные к собственному телу навсегда позволят запомнить, что желудок слева, а печень справа. это немаловажно при походе в аптеку, и выборе лекарств. да и аппендикс надо знать, где находится. можно еще долго перечислять, но думаю достаточно из выше сказанного сделать вывод, что даже обычные школьные знания   по биологии исчерпывающе отвечают на поставленный вопрос: “зачем тебе (мне) нужна биология ? ”   p.s. оригинальное эссе от учителя по биологии. думаю, теперь на уроках биологии будет интересней =)

Еволюція травлення травна система формується спочатку як трубка. у одноклітинних організмів процеси травлення відбуваються в цитоплазмі клітини або у вакуолі, а у деяких із них, наприклад, у інфузорії туфельки, виникають зачатки травної трубки у вигляді ротової заглибини, глотки тощо. відособлення кишкової трубки стало досконалішою системою порівняно з клітинним травленням. кишкова трубка є похідною ентодерми. у кишковопорожнинних на одному кінці тіла є заглибина для приймання їжі і видалення неперетравлених її решток. від травної порожнини відходять до тканин сліпі вирости, через які поживні речовини досягають клітин. такою є будова кишки у нижчих червів. у вищих червів є вже відхідник. крім того, у них з мезодерми утворюються м’язи і кровоносні судини. значно складнішою є травна система у головоногих молюсків (восьминіг, кальмар). у багатьох безхребетних (комахи, ракоподібні, головоногі молюски) є добре розвинені і складно побудовані щелепи, слинні залози, а в просвіт кишки відкриваються протоки печінки і підшлункової залози. у хордових уся кишкова трубка походить з ентодерми. з ектодерми виникають лише органи початкового і кінцевого відділів. глотка у всіх тварин розміщена між ротовою порожниною і стравоходом. у наземних тварин із появою легеневого дихання через неї крім їжі проходить і повітря. стравохід сполучає глотку зі шлунком, у птахів він формує воло для попереднього розмочування їжі. шлунок є розширеною частиною кишки. у багатьох риб його немає. у амфібій і рептилій є чітка диференціація між стравоходом і шлунком. птахи мають залозистий і м’язовий шлунок. у ссавців шлунок відрізняється не лише за формою, а й за розподілом епітелію. шлунок китоподібних і жуйних розділений на камери. у кишках виникають пристосування для збільшення всмоктувальної поверхні. по всій довжині стінка травної трубки складається з кількох шарів (слизового, м’язового і серозного) і здійснює секреторну, рухову та всмоктувальну функції.   види травлення травлення класифікують за походженням травних ферментів: аутолітичне – забезпечується ферментами харчових продуктів, симбіонт не бактеріями і найпростішими, які живуть в організмі споживача їжі і власне – ферментами, що синтезуються в органах травлення. за місцем, де відбувається травлення, виділяють внутрішньоклітинне травлення, пов’язане з гідролізом поживних часточок лізосомними ферментами всередині клітини, позаклітинне (порожнинне) – гідроліз харчових часточок відбувається у порожнині травної системи і мембранне, також позаклітинне, яке відбувається на поверхневій мембрані мікро ворсинок ентероцитів кишок і здійснюється ферментами, фіксованими на цій мембрані. крім того, існує ще зовнішнє, або екстракорпоральне травлення, яке відбувається за межами організму споживача їжі.