Общие признаки рептилий? завтра переводной вопросы надо ответить и

кратко о рептилиях

характерные черты:

тело: голова, шея, туловище, хвост и конечности

кожа сухая, покрыта роговыми чешуями, характерна линька.

позвоночник: грудной, туловищный, поясничный, крестцовый, хвостовой

скелет конечностей такой же как и у земноводных

органы выделения: почки тазовые, мочеточники, мочевой пузырь

органы пищеварения: рот-слюные железы +2-ой язык-глотка-пищевод-желудок-тонкая и толстая кишка-выкум

кровеносная система: замкнутая, 2 предсердия и 1 желудочек с неполной перегородкой (все рептилии холоднокровные)

дыхание: лёгкие ячистые

нервная система: центральная(головной, спиной мозг), мозжечок и зачатки коры

органы чувств: глаза, веки, слух(внутр. ухо и средн. отдел), обоняние, осязание и органы вкуса

органы размножения: яичники-яйцевод-клоака; семеники-семявод-клоака

1) непостоянная темп тела

2) тело покрыто роговыми чешуйками

3)кожные покровы лишены желез,кожа сухая

4)сердце трехкамерное, но у крокодила 4- камерное с неполной перегородкой

5)2 круга кровообращения

 

ответ: як песику при отруєнні

варто пам’ятати, що в екстрених ситуаціях важливими факторами є теоретична підготовка господаря та його стресостійкість.   розгублена людина, окрім ненаданої тварині , може завдати своїми діями ще більшої шкоди чотирилапому.

раптові отруєння собак - одна з найактуальніших проблем, що хвилює власників тварин, адже загрозу для життя улюбленця може становити багато факторів як на вулиці, так і вдома. аби така ситуація не застала господаря зненацька – пропоную   змоделювати найпоширеніші варіанти отруєнь тварин й обрати оптимальні шляхи .

слід пам’ятати, що симптоми отруєння бувають доволі різноманітні й варіюють в залежності від того, якою речовиною отруїлася собака. серед найчастіших, як правило: слабкість; тремтіння; занадто сильно виділяється слина; блювота; судомне посмикування м'язів; прискорене дихання; пронос; зайве збудження або, навпаки, пригнічений стан. для початку необхідно зрозуміти чим саме отруїлась тварина.

усі отруєння умовно можна поділити на харчові й не харчові. останні виникають при контакті собаки з отруйними комахами чи хімічною продукцією (тут є ризик не лише при контакті хімікатів із слизовою тварини, а й навіть з шерстю).

у цей же час харчові отруєння виникають при випадках потрапляння токсинів (отрута біологічного походження) до травної системи собаки. наприклад, коли ваша собака з’їла на вулиці гнилий шматок м’яса тощо. у будь-якому разі необхідно зрозуміти, чим саме отруїлась тварина, і тільки потім переходити до дій.

перша

першою й водночас найголовнішою господарів при будь-якому виді отруєння є дії, які мають припинити надходження отрути в організм, затримати його всмоктування в кров, знешкодити й сприяти його швидкому виведенню з організму шляхом різноманітних блювотних засобів й промиванням шлунку собаки. але при виборі інгредієнтів для промивання собачого шлунку варто бути обережним.

коментує вікторія георгіївна соломаха, лікар-ветеринар київської клініки «зоосвіт»:

«ні в якому разі не можна давати тварині при отруєнні молоко. отруєні речовини взаємодіють з білковими молекулами, що спричиняє, у свою чергу, більш швидке всмоктування отрути шлунком.

для промивання шлунку варто використовувати воду, після чого дати собаці випити слабо-рожевий розчин марганцівки».

також при отруєнні лікарі рекомендують зробити очисну клізму з підсоленою водою (1 чайна ложка на склянку води) при температурі 25-30°с. обсяг залежить від розмірів тварини (від 100 мл до 1,5 літру).

варто зауважити, що при припиненні серцевої діяльності або зупинці дихання у чотирилапого, необхідно терміново собаці ще не виїжджаючи з дому.

коментує дмитро михайлович яровий, ортопед-травматолог травматологічного відділення №1 київської міської клінічної лікарні швидкої медичної ; директор тов "орто-сфера"

« у вигляді серцево-легеневої реанімації повинна проводиться на першому етапі втручання (до надання спеціалізованої лікарем-ветеринаром), тому що   бездіяльність зі сторони господаря загрожує загибеллю тварини.

при припиненні серцевої діяльності або зупинці дихання незворотні зміни настають через 4-5 хвилин, тому в цей необхідно розпочати проведення реанімаційних заходів у вигляді непрямого масажу серця і штучної вентиляції легенів».

коли серцева діяльність і дихання улюбленця буде в нормі, необхідно перейти до іншого етапу – викликати блювоту.

коментує вікторія георгіївна соломаха:

«для того, щоб вивести з організму максимальну кількість отруєних речовин, рекомендую використати засоби, які викликають блювання. (необхідно влити насильно через рот за спринцівки):

кухонна сіль - дві чайні ложки на склянку теплої води;

гірчиця - одна столова ложка на склянку теплої води.

перекис водню - змішується з водою в рівних пропорціях. вливається в рот з розрахунку   1 столова ложка на 3 кг ваги собаки.

після виведення з організму собаки шкідливих речовин необхідно показати   тварину спеціалістові. якщо у вас є ветеринарний паспорт улюбленця – не забудьте його взяти з собою! »

від себе можу додати пораду, яку мені одного разу розказав лікар у ветеринарній клініці. він запропонував спробувати ентеросгель. маленьким чотирилапим прийняти дозу як для дітей до 2-х років, для великих собак – як для дорослої людини. необхідно у вказаних за рецептом пропорціях змішати з водою й залити розчин до рота улюбленця. авжеж, мій чотирилапий був незадоволений такими рішучими діями й морщив мордочку, аргументуючи своєю мімікою, що він відмовляється вживати підозрілу рідину. проблему можна вирішити, якщо вводити ліки до роту через шприц без голки.

объяснение:

ответ: еритроци́ти  — у  ссавців  і людини є нерухомими, високодиференційованими клітинами, які у процесі розвитку втратили ядро та всі цитоплазматичні органели і пристосовані до виконання практично єдиної функції  — дихальної, що здійснюється завдяки наявності в них дихального пігменту  гемоглобіну.лейкоци́ти-білі (безбарвні) кров'яні клітини  — із  цитоплазми  і  ядра; утворюються в червоному  кістковому мозку, селезінці, лімфатичних вузлах.лейкоцити виконують важливу функцію захисту організму від проникнення хвороботворних  мікробів.еритроцити у людини і  ссавців  здебільшого мають форму двоввігнутих дисків, їх називають  дискоцитами. у нормі дискоцити становлять 80  % від загальної кількості еритроцитів. трапляються й інші форми еритроцитів  — планоцити (мають плоску поверхню), сфероцити (кулясті), ехіноцити (мають шипи) тощо. таку різноманітність форм у нормі позначають терміном  фізіологічний пойкілоцитоз. коли ж кількість змінених форм еритроцитів перевищує 20  %, те ж явище має назву  патологічний пойкілоцитоз. форму еритроцитів підтримує  бета-сіа-глікопротеїн  в еритроцитарній мембрані та спеціальний каркас, побудований з  білка  спектрину, який прилягає до  плазмолеми  і пов'язаний з нею іншим білком  — анкерином.

під  світловим мікроскопом  у мазках крові еритроцити мають вигляд безструктурних округлих дисків, фарбуються оксифільно. оксифілія зумовлена наявністю гемоглобіну. центральна (тонка) частина еритроцита фарбується менш інтенсивно. електронна мікроскопія свідчить, що еритроцит покритий плазмолемою товщиною близько 20  нм. на її зовнішній поверхні розташовані антигенні  олігосахариди, які зумовлюють групову належність еритроцитів,  фосфоліпіди, сіалова кислота. усередині еритроцитів розташований електронно-щільний вміст  — численні гранули гемоглобіну розмірами 4-5 нм.за хімічним складом еритроцити мають 60  %  води  і 40  % сухого залишку.95  % сухого залишку складає гемоглобін і лише 5  %  — інші речовини.

основна функція еритроцитів  — перенесення  кисню  від  легень  до  тканин  і  вуглекислого газу  від тканин до легень.

на відміну від  еритроцитів, що рухаються завдяки току  крові, лейкоцити здатні самі активно рухатись подібно до  амеби, проникати крізь стінку капілярів і виходити у міжклітинний простір.

объяснение: